Не так давно я вийшла заміж – щасливо. Все у нас добре, але мене дещо турбують стосунки мого чоловіка та моєї мами. Справа у тім, що вони ніяк не можуть знайти спільну мову і в більшості через тяжкий характер моєї мами. Вона дуже насторожено ставиться до усього, що робить мій чоловік і ніяк не може зрозуміти, що він не зобов’язаний виконувати всі її забаганки та догоджати.
Я не кажу, що очікую від них великої любові одне до одного – мені б вистачило хоча б нейтрального ставлення та розуміння.
Чомусь моя мама вирішила, що Олег повинен ставитись до неї так ,як і до своєї мами – дарувати такі ж дорогі подарунки, часто допомагати та не робити різницю. Але це ж смішно. Я сама поважаю свекруху та я всерівно не можу любити її та сприймати так ,як рідну матір. Та й не повинна – це не є близька мені людина.
Так і мій чоловік – він не шкодує грошей на подарунки для тещі ,але він не буде витрачати такі суми, як для рідної мами. Він не хоче купувати щось тещі додому ,хоч з легкістю купить це своїй мамі і я його розумію. Не можу ж я змусити його це робити – він заробляє більшу частину грошей і сам вирішує, що йому робити з цим. Я розумію, що у нас спільний бюджет, але ми і моїй мамі допомагаємо – просто цінники дещо інші. Та й взагалі, інші б дякували зятю й за таке – не кожен так тішить подарунками маму дружини.
До того ж, я сама можу мамі дати певну суму на її витрати й Олег не проти. Але сам бігти і виділяти гроші зі свого гаманця – не буде.
Останні раз, коли ми приїхали на День народження мами і подарували їй новий телефон, мушу зазначити досить хороший, вона була не надто задоволена, адже півроку тому Олег подарував мамі кращий. Мене така реакція роздратувала і я про це сказала мамі прямо. Вона й образилась.
Але я не розумію таку дитячу поведінку? Можливо я не права?
