Я завжди вчасно виплачував колишній дружині аліменти. Та думав, що цього не досить і дав ще й неофіційно кошти. Мабуть, був геть dурним.
Ми з дружиною познайомились на роботі. Обоє були молоді, лише після університету. Допомога одне одному закінчилась одруженням. Прожили 6 років. Вона народила мені 3 дітей. Та потім я дізнався, що вона мені зраджувала.
Я не влаштовував сцен ревнощів, скандалів. Ми мирно сіли і домовились. Я погодився, що почуття між нами похололи. Можливо, розлучення піде нам на користь і ми обоє станемо набагато щасливішими, ніж є.
Я приходив часто до дітей, забирав їх до себе ночувати. Стосунки у нас були чудові. З дружиною старались спілкуватись лише щодо питань пов’язаних з дітьми, фінансами. Більше старались не втручатись в життя одне одного. Я знаю, що таке витрати на сім’ю. ДІтям крім їжі ще треба канцтовари оплатити, гуртки та секції. Не кажучи вже про одяг.
Ось і додавав до офіційних аліментів кілька тисяч. Нехай діти ні в чому собі не відмовляють. Тим паче, що мої справи після одруження пішли вгору. Заробіток добряче зріс.
Ось одного разу дружина подзвонила і сказала, що усі діти виросли з зимових речей, потрібно їм оновити гардероб. Я й скинув на її картку велику суму грошей. Щоб купила усе необхідне.
Ось через кілька днів проходив з роботи додому через парк. Побачив там колишню тещу з дітьми. Звісно, підійшов. Спитав як справи. Діти відповіли, що це тиждень у бабусі житимуть. Я здивувався, от теща мені й розповіла усе. Не знала, що це таємниця.
Виявляється моя дружина купила путівку і поїхала на море з подружкою. Зрозуміло, що за гроші, які отримала від мене на дітей. Я не міг повірити в таке нахабство.
Вирішив, що тепер на все проситиму чеки. Або куплятиму сам. Звісно ж додатково. А от офіційні аліменти і далі платитиму. Нехай спробує як це: жити за свої кошти, а не розкошувати за чужий рахунок.
Я, до слова, на відпочинку уже 12 років не був. Та й нічого. Живу якось.
