Моя мама не дає мені кроку ступити без її відома

Я вже великий хлопчик – 32 роки, як-не-як, але мама й досі не дає мені жити самостійно. Вже не говорю про те, що вона пхає свого носа в усі мої справи: робочі, фінансові та, навіть, любовні. Я вже втомився від цього, але ніяк не можу її перевчити. Починаю розмову – вона вдає. Що не розуміє, що я хочу, або ж взагалі каже, що їй щось погано і їй треба прилягти. Звісно, я не буду виясняти стосунки з жінкою, в якої болить голова, серце чи піднімається тиск. Але все частіше мені здається, що вона симулянтка відчуває, що я хочу обірвати цю «пуповину» і уникає цього.

Все почалось ще у школі. Через те, що моя мама мене постійно контролювала – я був не надто самостійний і не вмів за себе постояти. І, як часто трапляється, у хлопців – інколи конфліктував з однокласниками. Але ж не тільки у мене такі проблеми були. Тут ми посварились – тут помирились і нічого страшного. Але коли про якісь такі непорозуміння, навіть незначні, дізнавалась мама – починався справжній скандал. Вона прибігала і починала сваритись з усіма: дітьми, вчителями та вривалась в кабінет до директора і там влаштовувала розбірки. Звісно, після цього однокласники не хотіли зі мною ні дружити, ні говорити. Я сидів сам, поки конфлікт не забували – але то ненадовго.

Вже в університеті, я мав надію, мама залишить звичку контролювати моє життя. Та дарма я на це сподівався – мама й тут не втрачала можливості впхатись не у свої справи. Якось я завалив один з екзаменів, але то була моя вина – погано підготувався, бо не вистачало часу. Я просто поєднував навчання і підробіток – хотів як скоріше стати самостійним. То мама, коли дізналась – прибігла до викладача і сварилась, адже була певно, що це він занизив мені оцінку. Вона ж переконана, щj весь світ налаштований проти мене. Як же соромно мені було перед Ігорем Петровичем – він же пішов мені на зустріч і дозволив перездати у зручний для мене час. Я, звісно, вибачився перед ним і пояснив усю ситуацію. Добре, що він зрозумів мене і не злився.

Але тепер вона перевершила себе. Вона просто зіпсувала мої стосунки з дівчиною. Якось, коли я був на роботі, мама вирішила зайти у гості без попередження. Вона знала, що мене нема дома, але мета її візиту була проста – вона хотіла поговорити з Аліною без мене. Ну хотіла мама познайомитись з майбутньою невісткою, що такого? Та ні. Вона влаштувала справжній допит моїй коханій: про стан її здоров’я, про її батьків, які їх доходи, як вона одягається, що любить. А ще стала справжнім ревізором – почала перевіряти посуд, холодильник, шафи та, навіть, комоди з білизною. Аліна не могла нічого їй сказати, бо була шокована наглістю.  Тепер дівчина на мене дуже зла, хоч я взагалі ні при чім.

І як я маю пояснити мамі, що вона занадто керує моїм життям і пхає носа не у свої справи? Я її люблю, але терпіти таку поведінку вкрай важко. Не хочу сваритись – шукаю вихід. Що б ви мені порадили?

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Моя мама не дає мені кроку ступити без її відома
Червоний камiнь
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.