Я росла в забезпеченій сім’ї – велика квартира, гарне авто, дача та можливість відпочивати щороку за кордоном, але була одна деталь, яка мене дуже засмучувала – важкий характер мого батька. Він страшенно любив контролювати нас у плані фінансів – при цьому ми не витрачали гроші на дурниці. До прикладу, мама постійно зберігала чек з продуктового магазину – він перевіряв покупки, витрати та чи не придбала мама зайвого. Зайвим могло бути будь-що – йогурт, ковбаса, фрукти. Тато стверджував, що варто їсти економніше і скромніше при цьому грошей на хорошу їжу нам вистачало. А про те, щоб мама сходила до салону краси чи купила зайвий одяг – мови не було.
Така схема контролю була і в мене з братом – гроші нам давали суто на проїзд та обід, а інколи й цього не було. Ми вже звикли й не вимагали нічого. Але проблема була й в тому, що батькові було страшно сказати про необхідність покупки нового одягу – взуття, яке вже замале, пальто, яке зносилось. Це завжди були сварки й розмова про те, що в його дитинстві ніхто не забагав. І взагалі – ми не вміємо цінувати гроші.
– Поки ви живете у моєму домі – ви будете робити все так, як я сказав. Ви ще жодної копійки не заробили, а витрачати хочете. Ви знаєте, як важко я працюю? І де ваша подяка? От підете геть, тоді й поговоримо. – грізно казав батько.
При цьому батько ніколи не шкодував грошей для себе: нове авто, хороший годинник, стильний одяг, обід в ресторані. І головне його пояснення, що він своїми руками заробляє і може витрачати як хоче.
При цьому, тато був проти, щоб мама працювала: «Жінка має бути вдома». Та з часом мама не витримала, пішла від батька й знайшла роботу – тоді й стало легше, адже вона нас тішила подарунками та смачненьким. Ми переїхали на орендовану квартиру і живемо троє. Батько пробує повернути матір та чи вдасться це йому – не впевнена, занадто довго він мучив маму.
