Мама, що п0кинула, раптом захотіла переїхати до мене

Часом буває, що найрідніші люди стають чужими. А ті, кого люди не вважають родиною насправді замінять усіх на землі. Так і у мене сталось. Життя нелегке склалось. Я думав ніколи в житті мами взагалі не побачу. А при таких обставинах, як склались, так тим паче. Та вона мене вкотре здивувала і ш0кувала.

У 2 роки тато покинув маму, бо знайшов іншу жінку. Він зник з мого життя і більше не з’являвся. Гадаю, що причиною стала сама мати. Вона випивала і часом поводилась просто неадекватно. Як і всі алкозалежні. Вдома завжди були якісь збіговиська, дивно, що я пам’ятаю себе у такому віці, навіть епізодично.

В 5 років таки соцслужби зацікавились нашою ситуацією. Мене, можна сказати, врятувала жінка з сусіднього під’їзду. Пані Аллі тоді виповнилось 32. Вона була небайдужа до всього живого, сама не так давно народила хлопчика Артема. Забрала і мене, старшого на 2 роки. Точніше спочатку мене забрали служби опіки, а потім тітка Алла з чоловіком одразу ж мене всиновили.

Мама після втрати батьківських прав одразу ж кудись зникла. Квартиру ту продала і переїхала незрозуміло куди. Я не цікавився нею, а вона мною. Так і минав час. Я ріс в тітки Алли і її чоловіка, яких з першого ж дня почав кликати батьками. І Артем мені був, як рідний брат. Я щасливий був у тому домі завжди, відколи себе пам’ятаю.

Минав час. Нові батьки допомогли мені вступити. Оплатили репетиторів. Я зміг вступити на бюджет. Щоправда, у нас в місті.

Я добре знав, що таке не мати нормальної сім’ї і втрачати те, що раптово отримав, не хотів. Артем же вирішив таки переїхати.

Після університету він і життя влаштував в столиці. Батьки допомогли йому там придбати житло. Він знайшов дуже хорошу роботу і одружився. Я й досі їжджу бавити племінничку. Артем і його дружина влада завжди раді мене бачити. А я, після втрати тітки Алли та дядька Павла, не знав що робити. Квартира була записана на нас обох.

Я пропонував Артему, що продам і поділимось грошима, та він сказав, що йому нічого непотрібно. Хай краще я щасливо живу в нашому домі, а він приїжджатиме в гості.

Хоч і з ніяковістю, та я згодився. Згодом теж одружився. Дітей, щоправда, у нас ще не було. Минуло трохи часу. Одного дня, повертаючись з роботи, почув телефонний дзвінок. Це дзвонила дружина. Вона не знала усіх нюансів моєї життєвої історії, тому була шокована.

Питала, чому я не знайомив її з матір’ю, а казав, що вона померла. Я примчав додому. Виявилось, до нас завітала моя рідна мати. Не знаю як вона мене знайшла і дізналась про спадок, проте сказала, що хоче жити з рідним сином. Мабуть, не мала де жити.

Я не знав як це сприймати. Мені вже 38. Де стільки років була ця жінка? Чому раптом зараз вона згадала про те, що має сина? Вигнав її і досі не можу прийти до тями.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Мама, що п0кинула, раптом захотіла переїхати до мене
Червоний камiнь
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.