Відчуваємо, що наші діти об1крали нас, як липку. І це дуже-дуже неприємно. От сидимо з чоловіком, згадуємо усе, аналізуємо і намагаємось зрозуміти як вчинити буде найправильніше та найпорядніше. Нікого образити не хочемо, але й собі життя псувати також не особливо приємно.
Мені зараз 56, чоловікові 60. 35 років ми вже одружені. За цей час у нас народилося у нас народилося двоє гарних синочків. Олексієві 32, а Дмитрові 27. Ми завжди вважали їх своєю надією і щастям. Ніколи ні в чому старались не відмовляти, бо в наших синів повинні збуватись усі мрії.
От, певно, цим і розбалували на свою голову. Хіба можна було так з нами повестись? Ми з чоловіком довго працювали і маємо тепер на порозі пенсії достатньо непогане майно за плечима. У центрі наша гарна квартира 4-кімнатна. В ній вже кілька раз переробляли ремонт і от нещодавно також. А ще машина, яку теж оновлювали кілька раз. І ще є ділянка невеличка у селі та дача за містом.
Хоч це і недалеко, та от стан там не надто обжитий. Збудували невеличкий будиночок, думали, що часто там відпочиватимемо і на землі поратимемось. Та ні, передумали, не вдавалось там часто бувати. Постійно у місті якісь заняття з’являлись. Тому ми не дуже переймались і будиночок занепав.
Наші хлопці майже одночасно привели додому невісток. Обидві дівчини з перцем у серці, не дуже поступливі і спокійні. Нам наче й вистачало площі і кімнат. Та кожна жінка хотіла порядкувати і почуватись господинею. Я, звісно, все розуміла, та вони гризлись навіть через якісь дурні дрібнички. Трохи часу минуло.
Мені це вже дуже набридло. Спочатку я з чоловіком поговорила, а потім і дітей зібрала. Ми сказали синам, що так продовжуватись не може. У нас є дача, яку можна продати і ділянка також. За ці гроші діти могли б собі роз’їхатись в свої однокімнатні квартирки. Хоч площі великої за такі кошти і не купиш. Але свій дім – своя фортеця.
Вони задумались і щось порадились між собою. А через кілька днів сказали, що допоможуть нам зібрати речі і відправили мене з чоловіком жити на дачу. Мовляв, нам так буде тільки краще, ближче до природи, в спокої.
Стан будиночка зараз жахливий, на ремонт потрібно купу грошей, от і сидимо зараз з чоловіком у цій розвалюсі. Думаємо, як владнати ситуацію мирно. А яка ваша думка?
