Ми з братом постійно лаялuсь у дитинстві. Скільки себе пам’ятаю йому вірили більше, бо він був старший. А я маленький, тому фантазер. Хоча бpeXав майже завжди якраз-таки Дмитро, а не я. Тому, образу на брата я проніс все своє життя.
Я завжди думав, що ми станемо ворогами і ніколи не зможемо примиритись. Як же ж я помилявся. Аж соромно.
Після 9 класу брат вступив до училища. Тому, залишився з батьками й надалі. Я ж вступив до університету після 11 класу і переїхав до столиці. З батьками ми ще більш-менш спілкувались. На моє невеличке весілля вони приїжджали, а от брат ні. Я звісно для галочки йому надсилав повідомлення з запрошенням, та через брак довіри я його бачити не хотів.
Я орендував квартиру з дружиною усі роки і на власну не накопичував. Все-таки у мене була чудова висока зарплата. Дружина теж трішки працювала дистанційно, тому навіть змогла поєднати свої справи з народженням нашого синочка Артема. Про майбутнє і гарантії якісь я не думав, бо вважав, що нема сенсу цим перейматись.
Та от час мене навчив, що насправді думати треба про все. Свою квартиру батьки переписали на Дмитра. Я так сказав, тому що ніколи не планував повертатись до рідного міста. А брат так і не одружився, хоча вже минув йому 31 рік.
Незабаром ми втратили батьків. На похороні стояли досить далеко один від одного і майже не зустрічались поглядами. Я думав на той час, що у наших стосунках і братерських відносинах величезна та нездоланна прірва. Та що поробиш, доля вирішила інакше. Минуло ще 6 років.
З братом ми не спілкувались. Узагалі. Я навіть не знав де він, що робить і як живе. Спільних знайомих я також не зустрічав, тому й не міг ніяк дізнатись. І тут трапилась біда. Мене звільнили і через затримку оплати нас вигнали з квартири.
Я не знав що робити і як діяти. Та якось серце підказало збиратись і їхати в квартиру батьків. Зібрав дружину та сина і вирушив. Постукав у двері і нам відчинив Дмитро. Скільки радості я побачив у очах брата.
Ніколи б не повірив, якби років 5 назад мені хтось сказав, що так складеться. Зараз живемо разом з братом у батьківській квартирі. Мій син дуже полюбив дядька. Я працюю з Дмитром на одній фірмі.
Якщо у вас є брат чи сестра – ніколи не втрачайте їх. Бо це одні з найближчих стосунків, які обривати просто не можна і не треба.
