Мабуть, кожна мати мріє про щасливу долю для своєї доньки. Я хотіла, щоб Катруся знайшла собі гарного, виховного і перспективного чоловіка, з яким би вона почувала себе захищеною. Доньку ми виростили й випестили, як квіточку, дали їй гарну освіту, купили квартиру, допомогли влаштуватися на роботу.
Катя щодо вибору чоловіків завжди була вимогливою, дуже перебирала кавалерами, що вже викликало занепокоєння у мене, як у мами. Та ось недавно донька повідомила, що виходить заміж. Така радісна звістка повинна була викликати шквал емоцій, але не в цьому випадку. Майбутній зять мені зовсім не подобається. Іван приїхав в місто з якогось маленького села, закінчив професійне училище і працює столяром.
Донька познайомила мене з ним місяць тому, коли вона була запросила його до нас на святкову вечерю. Я думала, Катя приведе якось статного чоловіка, а прийшов такий собі худенький, непомітний молодий хлопець, який просидів на дивані увесь вечір і боявся слово промовити. Іван наче й непоганий хлопець, але не більше. Що в ньому знайшла моя Катя – я не знаю.
Їй, мабуть, захотілось тихого і помірного життя. Життя поряд з таким собі завжди важко працюючим і сором’язливим Іваном. Досі не можу зрозуміти, як він зачарував Катю? Щоб сказати, що має привабливу зовнішність – так ні, та й одяг на ньому звичайний, не з брендів. Щодо вміння вразити розмовою – теж ні, бо розмовляє він сільським суржиком і якось невпевнено.
Коли за столом пішла розмова про весілля, я хоч почула голос майбутнього зятя і зрозуміла, що у нього зовсім інше бачення весільних традицій, вони дуже відрізняються від наших міських. Все, що не запропоную зробити на весіллі – не таке.
Іван був тільки за домашнє святкування, каже, що вони накриють великий намет і їжу, звісно, приготують самі, вдома. Я була шокована і не готова до такого. Як же мені це пояснити своїм гостям, адже ними будуть і мої колеги по роботі та начальник з дружиною. Про що можна з ними вести розмову? Скажу чесно, мені соромно, що в мене будуть такі родичі.
Скажу відверто, що я не хочу цього весілля, не хочу, щоб моя Катруся зв’язала своє життя з цим Іваном. Я думаю, він їй швидко набридне, але найкращі роки життя не повернеш. Точно знаю, що донька робить помилку, що Іван їй не пара.
Все-таки я спробувала поговорити з Катею. Я просила її повернути обручку і не виходити заміж. На що вона мені відповіла, щоб я не лізла в її життя, це мене не стосується.
Ну а як же це мене не стосується, коли Катя у мене одна єдина донька, яка була і є сенсом мого життя? Раз так, то я сказала їй, що не прийду на їхнє весілля. Катю це не злякало, а сказане спрацювало проти мене. Донька вмовила Івана не святкувати весілля, а захотіла просто розписатись в РАЦСі. Тепер я сиджу і не знаю, що скажу всім гостям, які чекають на весілля моєї доньки та вже навіть подарунки купили.
Таке відчуття, що весь всесвіт проти мене. Може вже у когось було таке, що зять категорично не подобався? Що робити у такому випадку?
