У шлюбі зі Світланою я прожив майже 15 років – до моменту, поки вона не вирішила піти до мого товариша. Для мене то був шок – мій найкращий друг та моя кохана дружина крутили роман за моєю спиною. І все б нічого, якби Свєта не просто пішла геть, а ще й залишила на мене доньок і не згадувала про них понад 10 років.
І от з двома дітьми, 13 та 10 років, я залишився сам. Було складно поєднати роботу та побут – дівчата були ще надто малі, щоб займатись хатніми справами на повну. Ні, не подумайте, вони мені допомагали, але ж не завжди мали час та змогу – навчання в школі та даткові гуртки забирали багато сил та часу. Я ж намагався дати дітям краще – безтурботне та щасливе дитинство, тим паче тепер мав стати для них ще й матір’ю. Не шкодував ні сил, ні часу адже добре заробляв, але ніколи не відмовлявся від підробітоку. Хотілось потішити дівчаток гарним вбранням, відпочинком на морі та смачною їжею. І знаєте – мені вдавалось. Доньки були доглянуті, ситі та щасливі – інколи питали за матір, але з часом перестали. Так ми і жили, поки старша донька не вирішила вийти заміж. А їй, на той момент, було тільки 20. Але нічого – раптом все вдасться.
Звісно, я зрадів – моя кровиночка створить власну сім’ю. Взяв половину весільних витрат на себе – це сприйнялось як належне. Та я не чекав, що ще повинен буду оплачувати оренду квартири для молодої сім’ї та допомагати з придбанням власної оселі. Я, звичайно ж, подарував хорошу суму на весілля, але цього не було достатньо. І донька вирішила, що ще треба продати моє авто та дачу, куди їздив відпочивати та доглядати за садом. Заміський будинок, то була моя віддушина, де я відпочив від міста та роботи.
Я спокійно пояснив, що не буду цього робити. Вони дорослі люди, які вирішили створити сім’ю і повинні самі за себе подбати. Після цього донька наговорила мені різних неприємних речей і в тому числі про те, що не дарма мама пішла від мене. Мені стало так образливо . Я нічого не прошу від них і розумію, що вони не зобов’язані мені все життя дякувати. Але ж я не повинен їх утримувати, коли в них вже є власні сім’ї. Коли ж мені жити для себе?
З донькою ми помирились за деякий час, але осад залишився. А ще я дізнався, що моя колишня дала певну суму доньці або вона змогла придбати квартиру. То вона так виріши відкупитись? Совість почала мучити?
