Але як виявилось, то подружню зраду помічали всі, окрім нього – це ще більше засмутило чоловіка. Він ніколи не думав, що його кохана Наталя здатна на таку підлість – він довіряв їй як нікому. Тому рішення про розлучення далось йому дуже непросто та ще й ці скандали з дружиною, адже вона винила у всьому його і тільки його. Сама ж жінка вважала себе жертвою обставин і не більше.
Наталя та Микола одружились одразу після університет. В той момент вони були засліплені кохання і не надто думали про майбутнє – де будуть жити, як будуть заробляти гроші. Головним для них було – їх шалене кохання. Ще в університеті друзі помічали той сильний зв’язок у пари – вони весь час були разом, рідко сперечались і то через дрібниці й завжди підтримували одне одного. Їм, навіть, трішки заздрили – хто б не хотів зустріти кохання всього свого життя? Тим паче в той момент і Наталя й Микола були переконані, що це на все життя і ніхто їх не розлучить. Але, як виявилось, все до банальності просто – кохання проходить, коли приходиться вирішувати буденні проблеми.
Одразу після весілля пара вирішила орендувати однокімнатну квартиру – добре, що знайомих, адже ті запропонували хорошу ціну. І чоловік, і дружина влаштувались на роботу та по-трошки почали налагоджувати побут. Якусь суму відкладали, бо планували у майбутньому придбати власне житло. Звісно, доводилось добряче економити, але все ж проблем вони не бачили.
І от якось Наталя дізналась, що перебуває при надії – це були сльози щастя, адже вони дуже хотіли діток. Щоправда, не так швидко, але все ж і це добре. Тож Миколі довелось шукати підробіток, адже дружина вже не могла працювати. І тоді розпочались невеселі будні. Нестача грошей спровокувала сварки та конфлікти, які не тільки не вирішувались, але й ставали все частішими та сильнішими. Наталя дорікала чоловіку, що він мало заробляє. Її почала дратувати його пасивність та невміння знайти вихід. Коли вона запропонувала чоловіку поїхати закордон – Микола відмовився, адже не хотів втрачати офіційну роботу.
Тож Наталя, коли доньці виповнилось три роки, вирішила сама поїхати на заробітки – допомоги від чоловіка вона вже й не чекала. Він, до речі, не був проти. Роботу вона знайшла у Польщі – сезонну і тому могла спокійно залишати доньку на чоловіка. Графік роботи був такий, що вона приїжджала додому кожних три місяці – донька не встигала відвикнути. Та й грошей заробляла більше, ніж Микола за цей час. Все ніби йшло добре – тим паче Наталя розповідала, що це триватиме недовго. Всі погодились і здавалось би, що у сім’ї запанував мир.
Та чим більше Наталя їздила за кордон -тим більше вона віддалялась. Все рідше телефонувала додому, часто не брала трубку – розповідала потім, що була у душі, на роботі, спала. Висилати грошей стала менше і не так часто – пояснювала це затримкою заробітної плати на роботі. Але найбільше Миколу насторожило те, що через три місяці дружина не приїхала і повідомила, що залишається ще на один сезон – мовляв, так заробить більше грошей. І це повторилось декілька раз. Коли Наталя приїжджала, то нічого не пояснювала і не хотіла обговорювати.
Якось, поки дружина була у ванні, Микола помітив, що на її телефон приходять повідомлення. Він не планував дивитись, розумів, що це не є правильним, але цікавість взяла верх. І не дарма. Як виявилось повідомлення його дружині писав невідомий чоловік, польською, але суть Коля вловив. Це були любовні листи та чоловік, на ім’я Марк запитував Наталю, коли та приїде з донькою і чи подала вона на розлучення. Микола був шокований – його кохана Наталя зраджує йому. Ще й робить це так підло і принизливо. Але ще більшим здивуванням було те, що про її зраду знали подруги. Вона поділилась з ними цим ще декілька місяців тому. А я весь цей час навіть не здогадувався.
Спочатку я думав, що зроблю вигляд ніби нічого не знаю. Та не втримався – розповів все. І тут почались звинувачення у мій бік. Що це я винен, бо вона повинна була їхати заробляти гроші, що я не приділяв їй достатньо часу, що я нікчемний чоловік. Тобто людина мене обманювала і я ще винен? Це вже занадто.
Я ледь стримався, щоб не наговорити зайвого – просто сказав їй збирати речі, а про доньку навіть не думає. Я не дозволю їй вивести її за межі України.
