Моя сусідка Марина нещодавно прийшла, щоб поскаржитись на свою рідню. Сталось так, що чоловік її вже помер і вона проживала якийсь час сама з сином. Та незабаром він привів невістку, яка одразу жінці не сподобалась. Вона була неохайною, сварливою, часто брехала і лінувалась щось робити. На роботу якусь ходила, проте грошей майже не заробляла. До того ж живе вона далеко, точніше тепер її батьки. В селі, до якого їхати 2-3 години. Свати теж були непривітні та нелюб’язні. На весілля вони приїхали лише на годину і одразу зібрались назад, навіть не попрощавшись. Хоча це була єдина донька. Та певно хвилювались, що фінансово не хочуть докладатись до святкування. Та Марина ніколи б і не казала нічого. Своєму сину сама весілля оплатила.
Отож, дівчина робила завжди те, що хотіла і навіть не думала попереджати нікого. Та свекруху і не повинна була, а от чоловікові своєму хоч би словом обмовилась. Минулого місяця прийшла увечері і поклала всіх перед фактом, що з батьківського дому вона виписалась. І це було прямим натяком на те, що вона хоче приписатись у них. Та Марина зразу сина попередила такого не робити.
Вони все-таки на свій дім накопичують фінанси, тому там одразу й припишеться. Ще раз намагалась свою аферу провернути.
Сказала, що скоро вибори, а їй потрібно проголосувати. Тому змушена мати прописку. Я ще раз відмовила. Так вона одразу надулась і ні з ким не говорила. А вранці зібрала свої сумки і поїхала до батьків на тиждень.
Мій син уже обм’як і навіть почав сусідку просити, що краще не сваритись і таки виконати прохання його дружини. Та Марина відмовила. І вважає, що має на це повне право.
