– Та молодший син як дізнався, що ми з дружиною старшому сину квартиру збираємось купити, на весілля подарунок такий хочемо зробити, то заявив: «а моя квартира коли буде?» – розказує 60 – річний Федір Миколайович. – А я йому й кажу, нащо тобі, Сашко, окрема квартира? Ти ж все одно живеш з нами, ми з матір’ю повністю утримуємо тебе та й квартира ж колись залишиться тобі. А от Тарасу зараз своє житло ой як потрібно, він он одружуватись надумав, то ж десь треба їм жити, тим паче, що дружина його дитину під серцем носить. А взагалі, сказав я молодшому, що це такі за вимоги до батьків? Це що, ми зобов’язані житлом його окремим забезпечити? Що це за наглість така питати: «а коли мені буде?»
У Федора Миколайовича з дружиною – два сини. Старшому, Тарасу, майже 31 рік і він чекає, що його Василина скоро народить йому сина. Майбутня невістка їм дуже подобається: дівчина працьовита, добра, відповідальна та й хазяйка гарна, готує смачно, а головне – видно, що вона дуже кохає його сина. Батьки Тараса прийняли рішення зробити їм на весілля сюрприз і подарувати власну квартиру. Син же про сюрприз і сам поки що не знає. Наразі вони з Василиною живуть на орендованій квартирі, але власниця квартири збирається продати її, тож подарунок батьків буде дуже вчасно, тим паче, що вже скоро у них народиться дитина.
Та такий подарунок завжди буде доречний – усміхається Федір Миколайович і радіє, що має змогу купити Тарасу житло.
Батьки хочуть встигнути оформити всі документи до весілля – невістка, звичайно, у них людина чудова, та треба бути готовими до всього у цьому житті. Нехай у сина буде дошлюбне майно, щоб він себе почував впевнено у цьому житті, адже він голова своєї родини й на ньому буде обов’язок – забезпечити всім свою родину, в тому числі й житлом. Ось батько з матір’ю йому хоч трохи в цьому й допоможуть.
Цю метушню з оформленням документів випадково побачив молодший син, Сашко. Ну він зовсім не зрадів цій новині. Лице його набуло багряного кольору, хлопець же спочатку мовчав, а потім поставив батькам таке питання: «А чому тільки Тарасу, батьку, а як же я?»
Сашко – студент, який вже цим літом ось має отримати свій диплом. Живе він з батьками, ніде не працює, буває, що літом їздить на море підробляти, але ці кошти там же й прогулює. Виходить, що батьки повністю утримують хлопця, у нього ж є в все, що потрібно для нормального життя. В батьківській квартирі Сашку належить найбільша кімната, раніше ж він ділив її з Тарасом, але тепер брат живе окремо. Мати молодшого дуже балує, готовить йому завжди те, що він найбільше любить, пере та прасує йому одяг, чистить взуття та взагалі, опікається як маленьким. У Сашка в кімнаті стоїть дорогий комп’ютер, а на день народження мати з батьком подарували йому останній айфон. На заняття ж хлопець їздить батьковим авто, яке, звісно, що заправляє не він.
– Та живе він у нас, як у Бога за пазухою! Соромно ж визнати, але няньчимо як маленького. Гріх скаржитись. – говорить Федір Миколайович. – Ні турбот, ні хлопот! Та й знає Сашко, що наша з жінкою квартира йому ж буде, а жабка все одно задавила. Обділений, виходить, наш синок.
Своя квартира молодшому сину не потрібна, вважає батько. Навіщо вона? Якщо надумає одружуватись, то нехай у нас живуть, ми не проти. А як ми мішатимемо, то на дачу з жінкою з’їдемо жити, а діти нехай у квартирі хазяйнують.
– Так ви взагалі не збираєтесь купувати молодшому сину житло, чи, може, пізніше купите?
– Не знаю, так далеко заказувати не будемо, життя покаже, що і як. Без даху над головую не залишиться, це точно.
Батько вважає, що він правий, бо хоче допомогти тому сину, який сам чогось хоче добитись в житті. А Сашко ображається, адже вважає, що не можна одну дитину любити більше, ніж іншу, бо так між ними виникають непорозуміння і вони можуть стати ворогами.
