Багато років я не спілкувалась з матір’ю. Ми просто в один момент розійшлись різними шляхами. І ні, причиною була не сварkа. А, на жаль, так склалась доля.
Трапилось, що мама жила в селі, я поруч з нею. Батька ми, на жаль, втратили доволі рано. Він був набагато старшим за маму, захворів і за кілька днів заснув. Більше не прокинувся.
Нам нічого не залишалось, як брати все в свої руки. Годувати сім’ю хтось мав. Я вже в 14 років повинна була працювати. Спочатку в місті. Там прожила і проробила до 23 років. Там вже мій брат повернувся з армії і почав опікуватись матір’ю.
Я ж не мала куди подітись. Хотіла більше, ніж маю. В Україні так просто не заробиш. Життя, у пошуках заробітку, закинуло мене аж в Італію. Там я прожила до 45 років.
Так сталось, що засоби зв’язку ще не були такі поширені. Тож з мамою ми зв’язків не підтримували ніяких.
Відверто кажучи, у нас в сім’ї і не було надто близьких родинних стосунків. Ми всі були трохи чужі одне для одного. І от… Зараз підраховую, що матері мало б виповнитись вже 91 рік.
Та не знаю чи варто повертатись додому. Тут вже прилаштувалась. І заробіток є стабільний, і мову вивчила. Так у ваганнях минав час. Скажу чесно, мені було добре. Про дім згадувала лише в моменти ностальгії. Раптом я зустріла в Італії свою колишню односельчанку. Ми в дитинстві дуже товаришували. І хоча я її не надто пам’ятала, Олеся мене впізнала і представилась.
Ми посиділи трішки в кафе, вона лише приїхала сюди, щоб заробити синові на квартиру. От і розповіла, що брат мій одружився і в місто переїхав, проте мамі гроші на існування передає. Наскільки може, так і допомагає. Проте, вона геть немічна стала. Слабує часто, тиск скаче, багато лежить і сумує. Самотньо звісно.
Я після тієї розмови ще день пробула у роздумах. Розривалась між своїми почуттями. А тоді вирішила збирати речі і повертатись на Батьківщину.
Приїхала в село і одразу ж вбігла в дім. Мама була дуже щаслива мене бачити. Я побачила сльози в очах. Наступного дня приїхали брат з невісткою і племінниками. Добре, що я встигла придбати хоч якісь подарунки.
Відкладені за цей час гроші вклала в дім. Мамі тепер було тепло і затишно.Зробити ремонт, опалення, меблі оновили. І я залишилась тут. Бо зрозуміла, що ніде так не добре, як в рідній хатині.
