Нас у батьків було п’ятеро. Жили ми в селі, у невеликому будинку, мама з батьком багато працювали, щоб дати нам хоча б щось. А ми з братами та сестрами допомагали їм на городі, так багато продуктів було у нас своїх. Загалом, виживали як могли.
Я все дитинство мріяла, як вийду заміж за хлопця з міста і ми будемо жити та ні в чому не потребувати. Така наївна була, думала, лише люди в селі не мають грошей.
Одного разу, в старших класах, ми з дівчатами поїхали в сусіднє місто на дискотеку. Там я познайомилась з Миколою, він жив у тому місті й вже навчався у коледжі. Все, я була впевнена, що це доля і мій шанс назавжди вибратись з нашого, Богом забутого, села. Так ми почали зустрічатись, наші стосунки розвивались і діло очевидно йшло до весілля. Як я тільки Миколі не натякала, що вже час робити пропозицію, а він все не спішився. Вирішальними стали дві полоски на тесті, які означали, що я вагітна.
Думала, ну все, тепер хлопець точно не відвертиться та одружиться зі мною. Та, як виявилось, це більше вирішував не він, а його мати, яка мене одразу не взлюбила. Тоді я була змушена поставити ультиматум, або він слухає свою матір і ніколи не побачить нашу дитину, або ж одружується зі мною і ми живемо як звичайна сім’я.
Тоді на диво, він обрав нас з дитинкою, ми розписались, пишного святкування не було, адже, як виявилось, він також не з багатої сім’ї. Щоб не жити зі свекрухою, ми почали винаймати квартиру. Микола хоч і працював, та заробляв не так багато, як би хотілось. Довелось купляти для малечі не нові речі, а вже ношені. Так.. про таке життя я явно не мріяла.
А коли народила донечку, стало ще гірше, чоловік все частіше дослухався до думки матері, повчав мене, ніби я щось роблю не так. Хоча у мене вже був у житті досвід догляду за малюком, нагадаю, нас в сім’ї було п’ятеро, і я не наймолодша дитина. Було враження, ніби весь час Микола провокує сварки, його мама також частенько приходила і тільки підливала масла в вогонь. А я все терпіла, та й виходу у мене не було, куди піду з маленькою дитинкою на руках.
Почала шукати різні варіанти роботи на дому, хотіла хоча б якусь копійку сама заробляти. Там я й наткнулась на статті про сурогатне материнство, спочатку подумала, що це дурня, але сума, яку платили за це, була просто шаленою.
Ще декілька місяців я вагалась, але коли Микола перестав приходити додому, приносити зарплату і все вело до розлучення, вирішила прийти на консультацію та детальніше все знати про цю процедуру. Здала всі необхідні аналізи, лікарі сказали, що я ідеально підходжу і коли знайдеться сім’я якій потрібна сурогатна мама мені одразу повідомлять.
Чекати довелось не довго, до двох тижнів мені зателефонували та сказали що я повністю підійшла одній сім’ї. Тоді потрібно було приймати багато гормональних препаратів, щоб ембріон прижився. Коли все вийшло, я вже отримувала гроші за свою вагітність, мене чекав ще бонус – ця сім’я орендувала квартиру в якій я могла жити з донькою не далеко від клініки. Це було якраз мені необхідним, адже я лише розлучилась з Миколою і зовсім не мала де жити, а повертатись в село категорично не хотіла.
Вагітність проходила легко, не помітно пролетіли ці 9 місяців і я вже ось – ось мала народити. Багато чула, що сурогатні матері з важкістю відпускають дітей, яких народили, але я була налаштована серйозно. Адже ці гроші дуже потрібні були мені з донькою.
Незабаром народився здоровий хлопчик, лише тоді мені оплатили решту суми. Це були дуже великі гроші і я довго думала куди їх потратити, щоб це було не в пусту. Так, я купила квартиру, щоправда, маленьку, зато тепер маю свою, власну.
Думаю, як тільки донька піде в сад, я влаштуюсь на звичайну роботу і ми нарешті заживемо стабільним нормальним життям. А про своє рішення я не шкодую, чого тільки не зробиш заради власної дитини.
