Тато покинув маму заради коханки, коли мені було 13 років – не просто покинув, а вигнав з дому. Ну і, звісно ж, мене – тітка Лариса була категорично проти, щоб я жила з ними. У мами не було роботи, але була двокімнатна квартира, яку вона вирішила здавати в оренду і на ці гроші жити. То ж ми з мамою переїхали в село, до бабусі – мені довелось змінити школу, забути про своїх друзів.
Мамі було вкрай важко змиритись зі зрадою і вона почала випивати – спочатку це було трішки вина ввечері, а потім дози алкоголю збільшувались. Бабуся всіма способами хотіла допомогти, але всі її спроби були марними. Тим паче, що мама тримала на неї образу, адже саме її син зрадник. Добре, що бабуся обрала нашу сторону у конфлікті – у неї все були сварки з моїм батьком, бо вона вважала його безвідповідальним, егоїстичним та наглим.
Через 5 років, коли я вже вчилась в університеті, мамин алкоголізм привів до страшної трагедії – в бабусі вдома сталась пожежа і мама з бабусею загигулu. В той час я була у місті. Я залишилась сам на сам. Єдине, що в мене було – квартира, де я й вирішила жити.
Про трагедію дізнався батько і вирішив прийти поговорити. Я ж то думала, щоб налагодити стосунки, але ж ні – він запропонував продати квартиру і поділитись грошима з ним. Він ж думав, що має право на квартиру, але ж ні – мати отримала квартиру у спадок вже після розлучення. То ж він взагалі не має жодного стосунку до неї. Коли я це йому сказала – він був не просто злий .а почав кричати і, навіть, зламав стілець, кинувши ним об землю. Я вигнала його геть.
За декілька років я змогла відкрити власну справу – магазин жіночого одягу. Продала квартиру і купила дім – мала ще деякі заощадження та взяла невеличкий кредит. Дім був під містом – великий, просторий, сучасний з гарним двором.
І от мій батько знову з’явився. Він вирішив, що я повинна платити йому аліменти – він втратив роботу через стан здоров’я, а пенсії йому не вистачає. Тітка Лариса порадила йому звернутись за допомогою до мене – я ж зобов’язана допомогти батьку. Та і тут він отримав відсіч – після розлучення з мамою він не платив аліменти мені і відмовлявся допомагати, а отже – я йому нічого не винна і легко це доведу в суді.
І тут знову, перед тим як піти, я отримала від батька шквал критики, криків і прокльонів. Серйозно? Я хіба йому щось винна?
