– Потрібно їм сказати, щоб повернули гроші – сказала я чоловікові. Ми домовлялись разом з’їздити на відпочинок, але не говорили, що за все заплатимо самі.
Ми з Назаром вже 10 років у шлюбі та маємо двох діток. З батьками коханого за весь цей час були різні стосунки, спершу їхнє не прийняття мене, тоді безліч моїх спроб сподобатись їм, а згодом просто забила і відпустила ситуацію. Та з часом вони змирились, чи то прийняли мене, чи так на них повпливала моя вагітність – не знаю, але у нас починали налагоджувались стосунки.
Я завжди могла на них розраховувати в плані допомоги з дітьми. Вони навіть самі пропонували мені зайвий раз відпочити, поки онуків до себе візьмуть. Це не могло не тішити, адже з двома дітлахами не так легко, як може здаватися.
Часто і я допомагала свекрам – чи то в магазин потрібно було перебігтись, чи то по домі щось зробити. Жили ми неподалік, в сусідньому будинку. Тому раз чи два в тиждень збирались один в одного в гостях.
Так на одній з таких зустрічей батьки подали ідею разом поїхати відпочивати. Ми з Назаром довго роздумували про це і вагались, адже й без того було куди гроші витрачати. Проте, оскільки вже декілька років з сім’єю ніде не відпочивали, вирішили, що не варто більше тягнути. Тим паче було багато гарячих не дорогих путівок.
Одразу поділились цим з батьками – й вже разом вибирали місце відпочинку. Загалом, все було добре, ми збирали валізи та готувались до днів суцільного релаксу.
Так, у мене промайнули думки, щоб їхати лише сім’єю, але свекри пообіцяли, що допомагатимуть з дітками. Це переконало і я сподівалась, що таким чином у нас з коханим буде час, який зможемо провести лише вдвох.
Покажіть мені батьків, які не мріють хоча б трішки передихнути від своїх дітей, тим паче від двох? Думаю, таких немає.
А коли ви постійно зайняті – чоловік з ранку до вечора на роботі, а я повністю погружена у хатні справи й дітей, то на відпочинок великі сподівання.
Оскільки ми купили гарячі путівки, час на збирання був обмежений. Тому швидко спакувавши валізи, поїхали в аеропорт. А через 3 години вже були в країні призначення.
Заселившись в готель, першим ділом пішли розвідувати околиці та купатись в морі. Ковток свіжого повітря – так я називала цей відпочинок. І справді, ми насолоджувались кожною хвилиною проведеною на курорті. Батьки також були задоволені, та як і обіцяли – багато час проводили з онуками. А я з Назаром змогли знову відчути себе молодими закоханими, що не обтяжені сімейними турботами.
Так гарно відпочивалося, аж не замітили, що пора їхати додому.
А лиш по приїзду від чоловіка я дізналась, за чий кошт була ця відпустка. Назар сказав, що його батьки не мали грошей на картці та за все платив він. Ніби нічого такого, але ми не мільйонери, щоб всім все оплачувати й ці гроші нам були потрібні для іншого. Наприклад, після відпочинку мали на щось жити, а до зарплати ще 2 тижні та на рахунках по нулях.
Одразу сказала, щоб Назар попросив батьків повернути гроші. Уявіть, не було навіть за що купити вечерю. Тому коханий одразу поспішив до них. Але буквально за 15 хвилин повернувся з кам’яним лицем.
Розповів, що у них немає грошей, та й взагалі, вони думали Назар все оплатить взамін на те, що батьки сидітимуть з нашими дітьми. Я стояла в ступорі – ми ж про таке не домовлялись. А їхня ініціатива проводити час зі своїми ж онуками хіба має оплачуватись?
Ми не знали що робити. Вимагати щось від батьків – марно, але і їсти дітям зготувати потрібно. Так були змушені позичити у друзів, щоб хоч протриматись до зарплати.
А зі свекрами після цього випадку стараюсь не спілкуватись і не бачитись. Ну не можу їм пробачити такого вчинку.
А ви як вважаєте, хто правий в цій ситуації? І чи гарно зі сторони батьків не віддавати грошей?
