Мій перший чоловік не зміг виховувати нашу доньку, адже надто рано пішов з життя. Він мріяв про дітей, але хвороба була сильнішою. Він не дочекався народження дівчинки два місяці. Після того, мені здавалось, що я більше не зможу покохати. Та й кому потрібна вдова з дитиною на руках.
Згодом я познайомилась з Олексієм. Він був готовий створити сім’ю зі мною та не зважав, що у мене вже була на той час десятирічна донька. Я була його другою дружиною. Ми наважились на ще одну вагітність, яка була вдалою і в результаті народилися хлопчики двійнята. Моя донечка Катя завжди допомагала з вихованням меншеньких. Проте, відношення чоловіка до названої доньки змінилось.
Спочатку, я не помічала цього, не звертала уваги. Поки сама Катруся не почала жалітись. Звичайно, хлопчики були його рідними дітьми та він любив їх більше. Але він одружився зі мною, знаючи, що його чекає. Олексій почав вказувати їй на те що не прибрано, або не приготовлена їжа. Я в цей час була зайнята двійнятами, які постійно потребували моєї уваги. Також він міг забрати в неї ноутбук або телефон, зі словами, що їй потрібно працювати по дому, бо вона дівчина. Виключав світло о дев’ятій вечора і говорив, що пора спати. Каті на час цих подій було п’ятнадцять років. Звісно, вік вже був піходящий для такого виду занять, але вона не покоївка, щоб виконувати накази Олексія. Та й поки вона дитина, потрібно займатися дитячими справами.
Коли вкотре я почула схожі нападки на доньку – влаштувала скандал. Не зважаючи на те, що він мій чоловік у нього нема права так розмовляти з нею. У відповідь Олексій говорив, що все наше майно насправді його, тому ми повинні бути вдячні йому.
Після цих слів я зібрала дітей та переїхала до мами. Не знаю, чи тепер варто повертатися.
