Моя давнішня мрія – велика та затишна дача неподалік міста. Невелика присадибна ділянка, де буде декілька фруктових дерев, маленькі грядки, басейн та барбекю влітку. Саме тут можна буде відпочити на вихідних, та й дітям буде корисне свіже повітря і домашня полуниця. І я здійснив мрію, але не все так просто.
Після одруження ми придбали двокімнатну квартиру в одному зі спальних районів міста: простора, затишна, світла та комфортна. Що ще треба? Але після народження доньки зрозуміли – влітку просто нестерпно залишатись у загазованому місті, та й дружині легше буде за містом – ніяких тобі ліфтів, сходів та зайвого шуму.
І ми вирішили придбати невеликий будинок за декілька кілометрів від міста. Дім був стареньким, але ціна була аж надто приємна. Ми його придбали і вирішили дещо «освіжити» та покращити його, а може й перебудувати.
Ми економили на всьому: відпочинку, подорожах, новому одязі та походах до ресторанів – хотіли якомога швидше закінчити ремонт. Спочатку – залили фундамент. І цьому нам допомогли батьки Олени.
Оновили фундамент, дах замінили, поштукатурили, але зовні будинок був зовсім непривабливим. Ми й далі почали збирати гроші, але паралельно вже й залишатись з ночівлею у домі.
І тут мої батьки вирішили допомогти – запропонували позичити відкладені гроші на авто. Тож ми тільки зраділи допомозі.
Все було б доборе, якби не один факт – батьки почали вважати, що мають права на дім. І взагалі, вони вклали гроші в нього, тож частина належить їм. Одного разу ми приїхали на вихідні, а там вони з друзями готують шашлики. Всі кімнати зайняті й нам нічого не залишилось, як повернутись додому.
Після цього була серйозна розмова, що чужих людей не варто приводити додому. Ніби домовились, але почались нові проблеми – батьки почали керувати, що і як робити в домі, які штори вішати, що садити на грядках. В кінцевому результаті ми всі пересварились так, що Оля запропонувала змінити всі замки і віддати борг. Певні заощадження вже були, не вистачало невеликої суми, яку ми позичили у мого колеги.
Не хотілось сваритись з батьками, але ж вони не поважають наші кордони? Та й жити ми хочемо своїм життям, на своїй дачі.
