Колись мій чоловік працював директором на заводі. Його заробітна плата була більш як хорошою, і ми дуже добре жили. Тоді була змога ні в чому собі не відмовляти, і, чесно кажучи, я трохи зарозумілась. Зараз я це добре усвідомлюю, але тоді зовсім цього не помічала.
Часи тоді були важкі для всіх. Це був кінець 90-х років, коли грошей фактично не було ні у кого, та я почувалась принцесою серед жебраків. Не знаю, чому зі мною таке сталось. Можливо через те, що я була надто юна, чи, мабуть, тому, що мої батьки були зовсім не багаті, і я відчула себе вищою та кращою, ніж усі інші.
Так чи інакше, це було в минулому, і я зараз не маю ніякого впливу на те, що трапилось. Та, знаєте, життя зіграло зі мною такий собі злий жарт.
Тоді я спілкувалась дуже добре зі своєю шкільною подругою Настею. Ми ще зі шкільних років були нероздільними: сиділи за однією партою, щодня гуляли, адже жили у сусідніх будинках, наші батьки також товаришували… І от навіть після школи ми не припинили спілкування.
Мені було 20 років, коли одного дня до мене постукала заплакана Настя, і попрохала помочі. Я не розуміла про що взагалі йдеться, адже вона то схлипувала, то говорила незрозуміло… Та коли дівчина заспокоїлась, вона сказала, що їй дуже потрібні гроші, оскільки вона завагітніла від свого хлопця, який, дізнавшись, покинув її, а якщо вона звернеться до батьків, то вони вб’ють її за цей сором перед людьми. До слова, Настя була із сім’ї вірян, і для її батьків це б стало величезним шоком…
У мене відняло мову, адже я навіть не знала, що мені робити. З одного боку, це моя подруга, а з іншого — я не винна у тому, що вона не думала головою, і з нею таке сталось. Мій чоловік працює не для того, аби я давала гроші людям на право та на ліво.
Загалом, все сталось дуже поганим чином. Настя змушена була піти до батьків за допомогою, а вони змусили її позбутись дитини.
Та після того, як я відмовила у помочі своїй подрузі, на нас із чоловіком звалились одні невдачі. Його звільнили з роботи, а я її ніколи й не мала. За стільки часу, скільки ми жили у шлюбі, і нас так і не вийшло завести дитину, хоч нам давно уже за 40, а от моя подруга Настя живе чудово: у неї троє прекрасних дітей, хороший чоловік, який стоїть за неї горою…
Думаю, моя байдужість відгукнулась мені, і тепер я така ж нещасна, якою тоді була Настя, коли йшла робити аб0рт.
