Володя часто їздив на сезонну роботу закордон. У нього вже появилося постійне місце, де щороку його чекали. Чоловік був хорошим та відповідальним робітником. Проте сімейні обставини не дозволяли йому на довше покидати родину.
Наближалося чергове літо. Цього року якраз молодша донька Володі йшла до першого класу. Потрібно було зібрати її, купити багато різних обновок. Володимир їхав у піднесеному настрої, вже уявляв, як повертається з подарунками, одягом та коштами.
Коли приїхав до господаря, чоловік приємно був вражений. У будинку ще в коридорі було чутно запах свіжого борщу. Коли Володя ввійшов до кухні, роботодавець припросив його до столу. А там вже просто рай для українця: вареники зі всіма можливими начинками, ароматний узвар, сало з приправами. Потім домробітниця подала отой борщ, що Володя вчув ще з прихожої.
На запитання Володимира господар відповів, що сам полюбляє смачно поїсти, але найбільше, то хотів зробити приємне та створити максимально домашню атмосферу. Тому попросив свою робітницю навчитися готувати українські страви. Володимир щиро посміхався, кажучи, що це, безумовно, вдалося.
Після смачного обіду господар пішов показувати Володимиру обсяг роботи на декілька місяців. А на вечерю домробітниця вже починала крутити голубці…
