Моя донька завжди була маленькою бешкетницею. Мені здавалося, що коли вона подорослішає то стане спокійнішою, проте дива не сталось. Вона не любила вчитись, а бити байдики та слухати музику у навушниках. Коли справа доходила до сварки, то вона гучно гримала дверима і йшла у свою кімнату. Мій чоловік обожнював доньку. Звісно, це чудово, але прикро було з того, що він завжди йшов на її поводу і намагався не розстроювати.
В цей час вона була в одинадцятому класі, до неї почав залицятися хлопець. Він був неформалом, а мені це не подобалось. Він носив широкий чорний одяг, у нього були зелені пасма волосся та якісь незрозумілі ланцюги на шиї та на руках. Не знаю, куди дивились його батьки та яким чином їхні шляхи з моєю донькою перетнулись. Але я на свої очі бачила, як він писав їй повідомлення. Дівчинка, лиш сміялась з моїх питань хто він.
Одного разу, донька не повернулась вчасно додому. Я намагалась додзвонитись до неї, але вона не брала трубку. Невже, цей негідник затягнув її в свою компанію? Коли, нарешті, мені вдалось поговорити з нею, то почула жаливі речі.
Донька говорила, що вона зараз з цим хлопцем і з його компанією. Вони в закинутому будинку будуть веселитися. Вона ще не знає як саме, але їй пообіцяли, що вона цей день ніколи не забуде. Моє материнське серце ледь не вискочило з грудей. Я сказала, щоб вона тікала, або кликала на допомогу. Проте, донька на хвилину замовчала, а тоді голосно засміялась. Виявляється, вона була в своєї подруги-однокласниці з якою готувалась до контрольної. А телефон розрядився і увімкнувся, коли я вкотре дзвонила.
Донька знала, що я хвилююсь про її відносини з тим юнаком, тому вирішила пожартувати. Насправді в них не було нічого спільного. Тоді чоловік перше вказав їй, що так робити не можна.
