Кажуть, що чоловікам не личить скаржитись, але вже не має сили все тримати у собі. Я хочу змінити своє життя на краще. Почну з того, що з дружиною ми познайомились ще в університеті – ми навчались на різних спеціальностях. Разом ми вже 12 років, а в шлюбі –8. У нас троє дітей: старший син та дві донечки-близнючки.
Понад рік тому моя дружина втратила роботу менеджера у великій та перспективній компанії. Вона працювала керівником відділу і мала непогану зарплату. Зараз же вона навіть не планує шукати роботу – каже, що їй і так добре. Тим паче, що вона сказала, що розгляне тільки варіанти, де їй пропонуватимуть керівні посади – вона заслужила. А у нас же кредити, а сам я їх не в силі оплачувати.
За цей час їй пропонували хороші варіанти, але не керівника. Вона хоче бути директором, їй соромно йти на нижчу посаду. Зате не соромно жити на повну і витрачати сімейний бюджет на походеньки у салони краси.
Я працюю директором у великому меблевому магазині. У мене хороша зарплатня – майже 40 тисяч гривень і для нашого міста це дуже пристойна сума. Але ж, окрім того, що я оплачую всі рахунки, купую продукти, забезпечую дружина та дітей – я сплачую кредит на своє авто та на авто дружини. А це дуже немаленькі витрати.
Але, більш образливо й те, що дружина не тільки не хоче працювати, але й не виконує елементарну роботу по дому. Вона рідко готує, пропонує замовляти піцу на вечерю чи йти до ресторану, я щоранку шукаю чисту пару шкарпеток, а що вже говорити про пилюку на меблях. Дружині цікавіше сходити на манікюр, випити кави з подругами та попліткувати.
Кожного разу, коли я починаю розмову про це – вона починає казати, що я її не люблю і хочу зробити з неї рабиню, а вона самодостатня жінка. Але при цьому вона регулярно бере у мене гроші на свої потреби.
Хоч я і чоловік, але мені складно заробляти кошти та дбати про домашні справи одночасно.
Я не хочу все життя це терпіти, я одружувався не з такою жінкою. Сьогодні я наважився на серйозну розмову. Або ж вона пробує змінюватись, або ж ми розлучаємось.
