Ми одружені з Іриною вже майже 5 років. Все починалось як в романтичних фільмах – випадкова зустріч на вечірці у друзів, наші погляди зустрілись і, якщо можна так сказати, між нами пролетіли іскри. Вже з першого дня знайомства ми легко знаходили теми для спілкування, нам не було нудно разом і багато в чому наші погляди сходились – в тому числі та щодо питань створення сім’ї. принаймні я був у цьому переконаний. Ірина, як і я, хотіла створити міцну сім’ю, народити діток та відкрити власний бізнес. І хоч нам було всього по 20 – плани були дуже дорослі.
За пів року знайомства я зробив їй пропозицію від якої вона не відмовилась. Ми були закоханими та щасливими, готувались до весілля. Свято пройшло саме так, як ми й планували – зібрались рідні та друзі, ми посиділи невеличкою компанією. Наше сімейне життя складалось якнайкраще. Ми обговорили все до деталей. Одна з тем – народження дітей. Ми домовились, що як тільки станемо на ноги впевнено – почнемо планувати поповнення у сім’ї.
Все почалось з того, що ми вирішили відкрити невеличку крамницю з домашньою випічкою. Справи йшли чудово, у нас було багато клієнтів, замовлень та дохід у нас виріс. І вже за два роки ми придбали квартиру, а ще за рік змогли розширити свій бізнес, взявши кредит на вигідних умовах. Враховуючи те, що все йшло бо ми планували, я вирішив підняти тему батьківства. Та, на диво, Ірина дуже вороже сприйняла це.
За останній рік кохана дуже змінилась – все частіше хотіла йти гуляти з подругами, часто відвідувала нічні клуби та витрачала багато коштів на догляд за собою та одяг. Звісно,дружина має право розслабитись і я тільки радий, що вона має можливість гарно вдягатись і потурбуватись про себе. Але я хотів дітей, я був готовий до них і очікував такого ж від неї.
Ірина ж переконувала мене, що ще рано – треба пожити для себе. Поки вона не хоче обтяжувати себе материнством. Можливо за декілька років подумає, а поки – її все влаштовує. І взагалі – вона ще надто молода і не хоче сидіти у чотирьох стінах з дитиною. При цьому я говорив, що ми обов’язки будемо ділити навпіл. Та для неї це був не аргумент.
І саме через це у нас почались проблеми у сім’ї. тепер не знаю, чи чекати, коли Ірина «дозріє» до материнства, чи не витрачати свій час намарно? Ніхто ж не знає чи змінить вона свою думку за 5 років. Та й чекати стільки я не бачу сенсу. Я кохаю дружину, але не розділяю її погляди. І що робити – я не розумію.
