Марія Степанівна довгий час пробула за кордоном. Їздила туди на роботу після того, як її скоротили у педіатричному відділенні міської лікарні. Платили на чужині непогано: забезпечувала себе, дочку та стареньку маму.
Якось довелося жінці приїхати в Україну, щоб взяти одну довідку. Зранку Марія зібралася та пішла до міської ради. Там пояснила доступно, що саме їй потрібно та додала, що в неї обмаль часу, бо скоро має повертатися на роботу. Працівник міської ради зневажливо глянула на Марію:
– Ви що особлива? Все по черзі. А зараз я не маю часу, щоб приділити вам. Пройдіть у кабінет 13, там вам мають спершу дати виписку.
Марія Степанівна пішла у 13 кабінет, де її направили до кабінету № 8. А там теж сказали, що треба заглянути для початку до працівника, в якої Марія була спершу. От так відсилали бідну жінку від одних дверей до інших. Благо, що там працював її колишній однокласник на керівній посаді. Марія звернулася до нього, він швидко допоміг вияснити ситуацію та отримати жінці довідку. Та ще й в придачу нагримав на підлеглих за хамське ставлення.
Марія Степанівна гарно подякувала чоловіку та поспішила до рідних додому.
У будь-якій ситуації та на кожній посаді слід не забувати, що в першу чергу ти – людина!
