Двоюрідна сестра Олеся кликала мене в куми. У них була донечка Ліля. Якось так мене помилувала доля, що я повинна була відмовити. І тому мені неабияк пощастило. От попала на таку аферу її однокласниця Аліна. Ми з нею теж дуже добре дружили. Тож часто підтримували зв’язок.
Почалось з хрестин. Зокрема, коли Аліну покликали в хресні, то дали точний список що потрібно купити: золотий хрестик, крижму, свічку. Усе це з точними адресами магазинів. Ще й сказали, що подарунок за її бажанням. То ж Аліна купила для дівчинки дорогу постіль в колиску.
Та тут ще нічого нікого не насторожувало. Усе таки хрестини раз на все життя. Та й це найважливіша подія, то ж не дивно, що хресна мама має постаратись тут. Але от далі відбувалось так само.
Кожного місяця Аліні дзвонила кума. Нагадувала, що Лілічці 1, 2, 3 чи 4 місяці. І наче між іншим нагадувала про подарунок від хресної. Пізніше це вже казалось прямо. Окрім того, натякалось що саме це має бути і де можна купити.
Після року почали ще згадувати про іменини, їх святкували кілька раз на рік. Потім і до школи попросили допомоги зібратись. Адже хрещена має у всьому дитині сприяти.
Одного разу Аліна вже справді грошей не мала. Святкували 7 років. Кума зажадала золотих прикрас. І не те, щоб дитині вони були потрібні. Просто в Олесі виникло таке бажання, отже мало здійснитись.
Аліна ж купила дівчинці дзеркало і щітку для волосся. Іменні рожеві, якраз такі як подобаються маленьким принцесам. Особисто я не бачила в цьому нічого страшного. Усе-таки хресна завжди вітала Лілю з усіма святами, навіть найменшими. І до того усі забаганки виконувала.
От тільки кума так не вважала. Думала, що хрещена заскупилась. Почала при всіх обурюватись, що це непотріб. Хоча Ліля дуже навіть зраділа.
Після такого скандалу Олеся навіть говорити з Аліною більше не хотіла. Проте дівчина не засмучується. Тепер кума не діставатиме її своїми постійними забаганками.
Я ніколи таких матерів не розуміла. Навіщо з когось виманювати подарунки швидше собі. Хіба хресна мама не для дитини?
От і в мене є хрещеник. Проте, історія тут зовсім інша.
Моя кума постійно каже, що ніяких коштовних подарунків не треба. Головне духовне виховання і молитва. Я з нею погоджуюсь. Хоча час від часу люблю побалувати Артемчика. І він, і його мама – дуже вдячні люди. Мені дуже з ними пощастило.
А, на вашу думку, яка роль хрещених батьків у житті дітей? Чи найголовніше – це подарунки? Бо, на мою думку, зовсім ні.
А Олеся до Аліни більше не дзвонила. І з дитиною спілкуватись не дозволяє. Хоч, як на мене, це дуже несправедливо.
