Я завжди хотіла отримати від мами хоча б якусь допомогу. Вважала, як круто, коли дівчаткам усе життя мами допомагають, підтримують, як справжнісінькі подруги. Та, певно, я вже звикла усе робити сама.
Моя мама ніколи мною не цікавилась. Раніше просто годувала і час від часу перевіряла уроки, жорстоко караючи. Ніколи мене не розуміла.
Коли я закінчила школу, до того ж на відмінно, і принесла додому атестат, то побачила швидше здивування і байдужість, ніж радість в її очах.
Я переїхала в інше місто, в гуртожиток, бо вступила на бюджет. Мама була навіть щаслива мене спекатись.
Минуло вже 7 років з того часу, вона зі мною практично не спілкується. Як тільки я переступила поріг дому, вона привела собі якогось співмешканця.
Я додому більше ніколи не поверталась, не було ні змоги, ні бажання, ні сенсу. Мама до мене теж не приїжджала. Зараз скажу вам дещо шокуюче. Вона проігнорувала і запрошення на моє весілля, і народження онука, і навіть хрестини. Не знаю як так можна взагалі.
На диво, я отримала те, що хотіла. Моя свекруха Ольга Ігорівна постійно хотіла допомогти. Та це було не те. Вона не зі зла, проте дуже псувала наші стосунки, бо всюди лізла.
Так, я хотіла, щоб в мого сина була хороша бабуся і час від часу просила свекруху посидіти з малечею, бо відпочинок мені теж був потрібен. Спочатку все йшло дуже добре, Ольга Ігорівна нікуди не лізла.
Та останні роки два життя стало просто нестерпним. Мало того, що вона собі дозволяє нас з Дімою сварити при дитині, коли ми проводимо виховну бесіду з дитиною, то ще й постійно втручається не в свої справи і це вже почало дуже дратувати, хоча я не є конфліктною.
І мій чоловік погоджується, що Ольга Ігорівна передає куті меду. Все ж таки не можна постійно втручатись в чужу сім’ю, навіть якщо це діти. Ще й прибирає без дозволу, ми ніколи не можемо знайти свої речі.
Загалом, я дуже заплуталась. Не знаю на кого злитись і що гірше: байдужа нещира мама, яка нами не цікавиться, чи свекруха, яка всюди пхає свого носа. Як же ж це важко…
