Я думала, що одружитись з коханням всього мого життя – краще що зі мною може бути. І це так, якби не один бонус, який я отримую з одруженням – свекруху, яка мене терпіти не може. Ми одружились менш як рік тому і все було б добре, але нам довелось жити на квартирі батьків мого чоловіка – ми ще не зробили ремонт у власному житлі. Ні, ми не жили всі разом – у свекрів була дача під містом і вони там оселились на деякий час. Хіба це погано, скажете ви? Мало б бути добре, якщо б не одне – свекруха через день приходила перевіряти як ми живемо і чи все добре з її квартирою.
Ірина Павлівна приходила без попередження, навіть, у вихідні – ми могли ще спати, як вона заходила до квартири, грюкала дверима, баняками, щось собі бубніла під ніс і, навіть, йшла до нас у спальну на розбірки. Їй не подобалось усе – як я прибираю, як я готую, як я вдягаюсь і що я ще не вагітна. Питань до сина у неї не було – весь свій негатив вона виливала на мене.
Був у нас конфлікт один. Якось свекруха прийшла до нас, коли нас не було вдома. Я затрималась на роботі та тому не встигла приготувати вечерю – вирішила по дорозі додому взяти піцу. Коли свекруха побачила, що я буду годувати її сина піцою – вона була страшенно зла. Називала мене лінивою гадиною, яка спокусила її сина і не дбає про нього. Тоді я змовчала – точніше намагалась злагодити конфлікт. Не дуже вийшло.
Іншого разу вона подарувала мені на День народження великий букет лілій – вона знала, що у мене на них алергія. Для чого? Я так і не зрозуміла. Звісно ж, у мене пішов висип по тілу і я чхала цілий вечір.
Що ще чекати від свекрухи – я не знаю. Але розумію, що треба скоріше робити ремонт.
