Моральна розповідь для «яжматерів». Переглянувши, побачать, кого виховують.
Син подружки минулого літа закінчив Коледж. Оксана придбала йому за це житло, невелику квартирку, але все ж, власний дім, своє, а не орендоване. Автомобіль подарувала ще на 17 років, мерседес Бен з, у 20 років змінила на тойоту Ланд Круз ер.
Пригадую, як їхала в пологовий, зустрічала Оксану з Артемом. Пам’ятаю цього малюка в махровому укривалі. Тато Артема покинув її на терміні 3 місяців і не захотів прийти до новонародженого сина. Але, аліменти платив вчасно, хоч небагато, проте, не відмовлявся.
Життя Оксани вимальовувалось в центрі сина. Стандартна «яжмати», сину було можна все, здійснювались будь-які забаганки. Особисте життя відбувалося на задвірках і лише з нагоди, коли Артем був у санаторії, або у бабусі. Якось, поруч з Оксаною з’явився дуже симпатичний чоловік. Стосунки перейшли у часті побачення, а потім в сім’ю.
Лише Артем, який звик, що мама на 100% належить лише йому, одразу сприйняв не дуже вітчима. Нічого доброго це не віщувало. Союз розвалився. Оксана припинила пошуки жіночого щастя. Цілком віддалася кар’єрі, щоб забезпечити майбутнє сина. Артем підріс, здобув вищу освіту, за протекцією матері отримав роботу в адміністрації міста. Зарплатня, звичайно, маленька, але перспектива на майбутнє величезна.
Давно не була в гостях в Оксани, коли син був вдома. Цими днями дещо сталось, зустрілися. Ставлення двох рідних один одному людей абсолютно мене шокували.
Артем агресивно розмовляє, в основному в ультимативній формі, може сказати – «Карга, стули пельку», до прикладу. І це рідній мамі, яка зробила для нього все і навіть більше, поодинці. Хоча я не з тих, хто буде замовчувати за подібних обставин, не змогла після вищевказаної фрази та закрила рот нахабному Артему. – “Ти взагалі хто тут? Що ти досягнув в житті? Окрім спідньої білизни нічого не придбав, живеш за кошти матері, утриманець, то ще відкривати свій паршивий рот на рідну для тебе людину.
Повинен руки їй цілувати, не кажучи про манеру спілкування! » Артем підскочив, не очікував почути правду, взяв свої речі та побіг до себе. Я також піднялась, очікуючи, що тепер Оксана назве мене сторонньою особою в їхній родині. Але, ні, можливо, «яжмати» з неї потрохи виходить. Хоча, Оксана була вдячна мені й хотіла, щоб я, по можливості, частіше приходила, коли Артем буде вдома.
