Ми з Аллою були однокласниками. Ще тоді я проявляв симпатію до неї, а вона відповідала взаємністю. Я тоді був певен – вона моя майбутня дружина. І батькам і знайомим було смішно, адже вони були певні – шкільне кохання закінчиться разом з навчанням. І вони не помилились.
Після навчання ми ще прозустрічались місяців два і розійшлись. У кожного з нас з’явились нові знайомі, нові амбіції та нові зацікавлення. Алла вступила до медичного, я ж мріяв стати архітектором.
Але років за 10 ми знову зустрілись. у нас знову розпочався роман, який завершився одруженням. І в нас народився син Максим.
Син, то була моя гордість та любов. Зовні він був схожий на свою маму, а характером на мене — такий же впертий, цілеспрямований та відповідальний. Кожну розпочату справу він завершував.
Розповідав мені всі секрети, ділився ідеями та любив проводити час зі мною. Хоч він і з мамою проводив багато часу і дуже сильно її любив.
Алла теж безмежно любила нашого сина. Свій вільний час вона проводила з ним, купувала іграшки, водила до театру та зоопарку. Дружина його балувала, а я намагався виховати справжнім чоловіком. Так ми жили щасливо, як я собі думав.
Так трапилось, що на рік мені потрібно було поїхати на роботу за кордон – сім’я мене підтримала. Все було добре – ми спілкувались майже кожного дня. Час пройшов швидко та непомітно.
Повернувшись додому я зрозумів – щось змінилось. Дружина стала більш замкнута, дещо змінилась зовні, набрала вагу, але вона пояснила це проблемами з гормонами. Я намагався не звертати уваги, допоки через півроку не пролунав телефонний дзвінок, який змінив моє життя.
Незнайомка повідомила мені, що моя дружина мені зрадила. Коли я намагався поговорити з Аллою, вона сказала, що все це чиїсь дурні жарти. Так і забули це на деякий час, хоч мене все рівно щось мучило зсередини.
Якось, повертаючись з роботи, я пішов іншим маршрутом – вирішив заскочити в улюблену кондитерську сина та взяти торт до чаю. І по дорозі зустрів дружину. І вона була не сама. Алла везла дитячий візочок, де лежала маленька дівчинка. Дружина розгубилась і не знала, що й казати.
Але все ж я «вирвав» з неї зізнання. Виявляється, що вона зрадила мені та завагітніла. Дружина й сама не розуміє як це сталось – з тим чоловіком вона бачилась один єдиний раз. Вона була розгублена і не знала як про це розповісти мені. Їй було соромно, адже це був порив, а не кохання і Алла не хотіла йти від мене.
Вона залишила дитину і не зізналась мені, що вагітна – добре, що я був за кордоном. Але після народження залишила її у своєї тітки та просто приходила у гості та давала гроші на виховання.
Алла була переконана, що я не пробачу її, але й дитину вона не хотіла залишати у дитячому будинку. Але вона помилилась – я прийняв дитину як свою і ми забрали її додому, а сину якось пояснимо все потім.
