Оксана народжувала свою другу дитину, коли її чоловік був у від’їзді. Хоч і малюк вже другий, і, можливо, мало б бути трохи легше дівчині, та все було навпаки. Дитя довго не хотіло з’являтись на світ. Тоді ще й чоловік був у від’їзді, адже працював далекобійником, і не міг просто зірватись і приїхати додому. Їй би, мабуть, хотілось, аби він був поруч, але вже нічого не зробиш.
На підтримку дівчини під пологовий прийшли її мама з донькою, яка також дуже сумувала за мамою. Вона не розуміла чому так відбувається, що вона змушена ночувати в бабусі, а не вдома.
За два дні після пологів жінку мали виписувати. “Шкода, що чоловік не приїхав. Я народила сина, він так його чекав…” – думала Оксана. Та вона ще не знала, що коли вона виходитиме з пологового, то її чоловік подзвонить і дуже здивує її.
Коли малюка вже тримала на руках мама дівчини, телефон молодої матусі дзвонив. Це був її чоловік Степан, який просто запитав: “Оксанко, люба, скажи-но, коли то народився наш син?”, а коли дівчина відповіла йому, що 17 листопада, то він сказав: “От дідько, проспорив!”.
Як виявилось, вони з колегами по роботі так святкували народження сина, що з одним із них батько посперечався про дату народження дитини. Друг його казав, що малюк народився 17 числа, а Степан казав — 15. От і вся історія про веселого татуся, яку вся сім’я згадує й досі.
