Так вже сталось, що зі своїм колишнім чоловіком Олегом ми розійшлись не зовсім друзями – радше навпаки. Все відбувалось виключно через суд – поділ майна та навіть опіка над сином.
Якщо майно вдалось поділити порівну, то з сином питання виявилось складнішим. Так, він залишався жити зі мною, проте його батько до останнього відвойовував час спілкування з ним. Тому суд погодив вихідні дні як час проведений з татом.
На той момент Максимку (нашому синові) було 7 років і він боляче переносив наше розлучення. Можливо це тому, що ми не вводили його в курс справи внутрішніх сварок і він бачив картинку гарної сім’ї. Та як могла, старалась лагідно пояснювати, що все добре і хоч ми з Олегом розлучились, проте в нього залишаються мама з татом. З часом він звик до цього й життя поверталось у звичний режим.
Проте, я помітила, що Максимко після повернення від тата по іншому себе поводить. Стає якимось неконтрольованим та зовсім ігнорує мене. Коли я вивела його на розмову, той розповів, що колишній щоразу словесно принижує мене перед сином та налаштовує його проти мене.
Після цього, звісно, я одразу зателефонувала Олегу та хотіла з’ясувати стосунки, проте він все заперечував. Я попросила бути адекватним і принаймні сина не вплутувати в цей бруд, але як зрозуміла згодом, він це повністю проігнорував.
В цей час я старалась жити далі та налагоджувати своє особисте життя. Так у мене появились нові стосунки, які йшли до весілля. Я навіть познайомила нового коханого з сином і в них одразу склались дружні відносини.
Як мама, я дуже раділа з цього, проте це було передчасно.
Мабуть, коли син був у колишнього на вихідних, розповів йому про мого нового чоловіка, бо таку зміну ставлення я не знаю як пояснити. Загалом, після повернення Максимко став негативно налаштований проти мого нового коханого. Чомусь він вирішив, що так я забуду за нього – створю свою сім’ю та народжу нових діток.
От скажіть, де це взялось в голові 8-річного хлопчика? Явно батько його так накрутив. І як би я не старалась пояснити все синові та заспокоїти його, все було даремно. Він постійно ревнував мене до нового чоловіка, почались істерики з нічого і я зовсім не знаю що з цим робити.
Розійтись через це з коханим? Хіба це вихід? Чи може мені до кінця життя залишитись самій? Колишній же все одно придумає до чого причепитись ще. Вже б краще влаштував своє особисте життя, забув про мене і перестав капостити. Проте, таке враження, ніби його головна мета в житті – зруйнувати моє життя будь-яким чином.
А найгірше, що від цього страждатиме наш син, який ні в чому не винен. Та й до його повноліття ще далеко, тому нас чекають довгі роки батьківських маніпуляцій та налаштовувань.
Можливо, хтось стикався з таким? Як ви боролись з цими маніпуляціями?
