Я не дуже товаришував з мамою колишньої дружини Олесі. Марія Дмитрівна завжди була холодною і трохи здавалась дивною. Її не цікавило як ми живем, що у нас нового. Наче Олеся і не її дитина. До мене мама частіше дзвонила, хоча я син. А це ж донька, єдина, хіба не мала б бути улюбленицею?
Ну менше з тим, якось жили. Звісно, перші два роки чудово співіснували. Була і любов у нашій новоствореній сім’ї, і взаємодопомога, і довіра, і підтримка. Я вважав, що мені дуже пощастило з дружиною. У нас народився маленька дочка Діана. Минув ще рік. І вже потім я дізнався страшну річ. Вона мене зраджувала. До того ж тривалий час.
Була вдруге вагітна від цього чоловіка, але зробила аборт. І дізнався я про це абсолютно випадково. Почались звісно сварки, недовіра просто колосальна. Розлучились.
До того ж це вона подала позов. І ще й образилась на мене. Забрала дитину, мені дозволили бачитись з нею лише двічі на тиждень. Проте, про аліменти офіційно ми нічого не оформили. Дружина сказала, що розберемось.
Вона сказала, що невелику суму я повинен платити їй регулярно для дитини. А коли щось буде потрібно, то вона казатиме і я додаватиму необхідні кошти. Я погодився, все-таки це моя дитина. Жити вони стали у моєї колишньої тещі. Вона була сама, тому нічого не втрачала. А от онучку любила дуже, і це ми завжди бачили. Тож і сидіти погодилась, бо Олеся хотіла виходити на роботу.
Минав час, я одружився. Чесно кажучи, не хотів. Та за три роки після одруження знайшов дуже хорошу жінку, вона мене навчила знову довіряти людям. І досі живемо душа в душу з нею. Ніколи Ангеліна мені не збрехала, не дорікала.
Колишній дружині це зразу ж не сподобалось, я бачив. Вона собі пари знайти не могла і від цього ще більше бісилась. Якщо раніше була надія знову до мене повернутись, то тепер вивітрився і цей шанс. Тож Ангеліну і мене вона ще більше зненавиділа. Її коханець, до речі, одразу покинув її, одружуватись тим паче не мав навіть думки.
Вона почала останні пів року вимагати неймовірні суми щомісяця. То те дитині треба купити, то там аналізи здати, то там чогось не вистачає. У цей час в мене уже Ангеліна була на 6 місяці вагітності. І нам щось потрібно було приготувати для майбутнього малюка. Та я стягався з останніх сил, бо Діанці відмовити не міг. Одного разу привіз Олесі додому гроші, та її ще не було. Відчинила Марія Дмитрівна і сказала нічого не давати.
Я спочатку не зрозумів, що від мене всі хочуть. Та от жінка запросила присісти тільки не на довго. Розповіла, що онучка нічого не потребує. Усі гроші йдуть на прихоті Олесі. Порадила мені краще якусь суму відладати для дочки, якщо хочу допомогти і дати їй, коли підросте. А колишній по мінімуму допомагати на найперші потреби дитини.
І лише тепер я зрозумів хто є хто. Насправді, не Марія Дмитрівна дивна, а моя дружина. Отак я помилився в людях.
