Я була вагітна двійнею і думала, що мій брат стане хрещеним батьком моєї дитини, іншим кумом я запросила свого колегу. Колега з радістю погодився, тоді як брат відмовився. Олег навіть обірвав зі мною спілкування. На повідомлення не реагує, телефон не підіймає, а коли я додзвонилася йому з робочого телефону, спілкувався не охоче та швидко.
Колись ми були близькі, хоч він набагато старший від мене, майже на 15 років. У дитинстві він із радістю проводив час зі мною, пізніше полетів на навчання в інше місто і там залишився. Проте все одно багато писав і дзвонив, говорив з батьками, зі мною, ми з ним обмінювались повідомленнями в мережі .
Дуже поважаю і пишаюся ним, адже Олег вибудував хорошу кар’єру. Чотири роки потому приїздив до мене на день народження, ми так відмінно провели час. Сам брат неодружений, має роботу, квартиру, яку взяв на виплату, наче щасливий і все його влаштовує.
А віддалятись від мене брат почав після того, як я йому розповіла, що батьки купують мені будинок в нашому місті. Ми з чоловіком очікуємо на двійню, і мама з татом вирішили зробити ось такий презент. Звісно, ми їм безмежно вдячні, у нас в місті зарплатня мінімальна, чоловік не заробляє багато. Щоправда, вартість будинків теж у нас значно нижча, з мегаполісом не рівняється. Та навіть такі суми нам з чоловіком не під силу, якби не батьки, навіть не знаю, коли у нас з’явився б власний дім, і чи був би взагалі.
Я гадала, брат буде щасливий за мене, коли я розповідала про будинок, а він став червоний, як рак. Розізлився на всіх – і на батьків наших, і на мене. До них теж не телефонує. Батьки хвилюються, і як тепер бути, я не уявляю.
Брат доросла людина, має гідну платню, працює , виплачує кредит, не уявляю, чому він образився? Вартість житла в місті не по кишені для наших батьків, це очевидно. Він сам зробив вибір жити там, його ніхто з дому не виставляв. Я і чоловік під боком у батьків, разом родиною проводимо всі вихідні і свята. І допомога мені потрібніше, як брату. Я вже не маю роботи, і з двійнятами, мабуть, не вийде працювати як колись. Брат нікого не має, а дітей у мене буде двоє, повинен він ж це розуміти?
Якщо сказати відверто, у мене в голові не вкладається, що фінанси можуть стати важливіші, ніж сімейні цінності. І як він тепер це все уявляє? Я маю в його планах знехтувати допомогою батьків? Виставити будинок на аукціон і порівну поділити кошти з ним, ось так?
