Мене звати Максим і нещодавно зі мною трапилася дуже неприємна ситуація. Я майже став чоловіком та батьком, однак все зникло в один момент. З Віталіною ми були знайомі недовго, зустрілися на дні народженні спільного друга. На той момент у мене була уже дівчина, та все ж нову знайому це мало хвилювало. Вона почала всіляко зі мною контактувати.
Через декілька місяць зі своєю дівчиною я розійшовся, а Віталіна не впустила момент. Звичайно, я й сам був не проти, тож ми стали зустрічатися. Ми прекрасно проводили час разом, гуляли, ходили у кіно, навіть подорожували. Нічого серйозного планувати не хотілося, адже як не крути, а великого кохання мені не вдавалося до неї відчути. І вона, видимо, це зрозуміла, тому що дуже скоро зробила мені «подарунок». Одного дня Віталіна підійшла до мене та повідомила, що чекає на дитину.
От як би вчинив порядний чоловік? – Правильно, запропонував одразу одружуватися. Я так і зробив. Змирився з такою участю, врешті решт Віталіна зовсім непогана дівчина. Придбав красиву обручку, прийшов до неї із квітами і як належить, встав на одне коліно та зробив пропозицію. Вона, звичайно, дуже зраділа і переїхала в мою квартиру. Ми стали готуватися до весілля та народження дитини.
Скоро почали відбуватися дивні речі. Мене повинно було одразу це насторожити: Віталіна ніколи не брала мене з собою, коли відправлялася до жіночої консультації, ніяк не коментувала свою вагітність. Здається, вона просто не хотіла обговорювати цю тему. Десь через місяць я спитав, коли ж будем робити діагностику? Цікаво ж стать дізнатися. Віталіна у той момент скривилася і сказала, що ще рано, поки нічого не видно. А ще Віталіна стала дуже активною у плані інтимного життя.
Грошей не вистачало. Я встиг придбати коляску та дитяче ліжечко, друзі подарували багато-багато іграшок. Родичі їхали один за одним для того, щоб привітати нас із первістком. Тим часом дні тяглися повільно та нецікаво. Я приходив додому, вечеряв і лягав спати. А на п’ятому місяці вагітності почав помічати, що живіт нареченою зовсім не виріс. Спробував ставити їй запитання: чому живіт такий маленький, може щось трапилося з дитиною, чому досі не було УЗД? Відповіді не було.
Напевно, десь у той момент у мене вперше поселився сумнів. До весілля було все ближче. До слова, розписалися ми вже давно, а тепер просто очікували на святкову церемонію та шлюб у церкві. За день до того, приїхала моя бабуся, яка жила далеко від столиці. Вона багато розмовляла з моєю нареченою, а потім підійшла та сказала: «Віталіна не вагітна, вона тебе обманює». Мене аж почало трусити зсередини. Тепер десь у розмові дівчина прокололася…
Я пішов до неї та поставив умову піти разом на діагностику та впевнитись у всьому. Тоді то вона й призналася. Весілля скасували, подавши заяву на розлучення. Такого розчарування, образи та суму давно не доводилося відчувати. Я й звик до думки, що скоро стану батьком…
