В моїх батьків дуже дивний, як на мене, спосіб розподілу грошей. Я постійно чую від мами фразу “Дай мені тисячу гривень, я із зарплати тобі поверну”, коли вона бере гроші в тата. Цю “традицію” поділу грошей тато перебрав у своїх батьків, у яких все було набагато жорсткіше. Хоч мене і дивує це, але я не хочу розпитувати чому все так, адже їх обох це влаштовує, і вони так живуть вже 17 років.
Мене дивує той факт, що мама позичає гроші в тата, адже сім’я — це ж єдине ціле, де люди повинні допомагати одне одному, де бюджет зазвичай спільний.
Думаю, так тато навчився розподіляти фінанси у своїй сім’ї, адже в нашій все не так доскіпливо, як у сім’ї тата. Мої бабуся з дідусем ніколи не мали спільних грошей. В них є тільки її гроші і його гроші. Навіть немає такого, як відкладені кошти “на чорний день”. В кожного є окрема купка із заощадженнями.
Тато розповідав, що коли йому потрібні були гроші, припустимо, в школу, на екскурсію, наприклад, то тато з мамою давали порівну грошей зі своїх кишень, аби вийшла та сума, яка потрібна була моєму батькові. Коли бабуся заходила в магазин після роботи, то завжди брала чек, аби дідусь міг віддати їй рівно половину грошей.
А тепер мій тато перебрав цю “традицію” поділу грошей у свою сім’ю. Може, не так категорично вони з мамою ділять гроші, але спільного бюджету немає. Якщо мама витратила всі гроші на щось, що їй було нагально потрібно, то вона мусить завжди позичати їх в тата, а потім економити наступного місяця, аби ці гроші йому віддати. Зважаючи на те, що мама заробляє близько 10 тисяч, в той час, як тато працює на закордонну фірму і має близько 30 тисяч.
Мене справді це дуже дивує, адже я вважаю, що всі гроші, які заробляють двоє людей, що створили сім’ю, повинні йти в сім’ю, в сімейний бюджет. Сім’я — це одне ціле, де люди живуть в розумінні та любові, і зайняті тільки тим, як зробити сім’ю сильнішою, а не стурбовані поділом грошей.
Я не хочу нічого говорити ні мамі, ні татові з цього приводу, адже це не моє діло. Якщо мама живе так вже 17 років і її все влаштовує, то я не думаю, що варто говорити їм щось про те, що це не дуже нормально.
