У мене підростає моя єдина донечка Аліса – зараз їй 12 років і вона саме входить в той складний, але цікавий підлітковий вік. Справді, спілкуватись з нею стає дещо складніше, але я намагаюсь знайти спільну мову. Ні. Вона не стала некерованою, просто все частіше має секрети від мене. Але я її розумію – сама була така, тим паче мати мене була доволі сурова. Мене не тішили подарунками навіть на свята, я отримувала на горіхи за погані оцінки та я не часто гуляла з подругами.
З моєю донькою все навпаки. Я намагаюсь купувати їй хороший одяг, нові гаджети, відвожу на відпочинок та не змушую днями сидіти над підручниками. Ми з чоловіком вирішили – донька сама обере свою майбутню професію, а ми вже оплатимо університет. Звісно, вона не вчиться на двійки, але й не тягне на золоту медаль – вона такий собі середнячок.
І саме таке виховання, яке ми обрали для своєї дитини, дуже дратує моїх батьків, особливо маму. Вона щоразу починає сварку зі мною.
– Для чого ти купуєш Алісі стільки одягу? От у тебе була одна сукеночка і нічого – виросла. А я взагалі ходила у перешитій маминій і, як бачиш, теж виросла і заміж вийшла, і тебе народила. А ти її вдягаєш як з журналів. Для чого витрачати на це гроші? – провадила мама.
– Мамо, я хочу, щоб моя дитина почувала себе комфортно. До того ж, у нас вистачає фінансів, то чому б ні? – спокійно їй пояснюю.
– А телефони? Для чого їй такі дорогі? А чому ти їй дозволяєш гуляти з тими дівками? Я думаю, що вони погано впливають на неї.– не заспокоювалась Марина Павлівна.
– Ну давай ми самі розберемось.
– Ви, навіть, не змушуєте її вчитись. Чому ви маєте за неї платити? Може вона б трішки постаралась і замість гульок вчилась – тоді б вступила на державний, що вона така лінива?
Я втомилась сперечатись з мамою. Не хочу її образити, але вона постійно пхає носа не у свої справи. І при цьому – ніколи не заперечує, коли ми купуємо дорогі подарунки їй чи батьку.
