Ми з сестрою єдині діти в сім’ї. Мені 38, а Христині 29.
Я одружився та переїхав на свою квартиру яку ми з дружиною оформили в іпотеку. А моя сестра залишилась жити з матір’ю, щоб не залишати її саму. Адже батька не стало ще 4 роки тому. Та й квартира велика – цілих 4 кімнати. Літній жінці важко було б там поратись самій. Христина їй у всьому допомагала.
Не так давно вона вийшла заміж за Віктора.Чесно кажучи мені її обранець одразу не сподобався. Якийсь не зрозумілий тип. Ще й розлучений і дитину має. Та з сестрою не сперечався – вона його вибрала і не мені з ним жити. Віктор оселився у квартирі.
Мама не раз жалілася, що він ставить свої правила у квартирі. Але намагалась не провокувати сварки, щоб не руйнувати сім’ю доньки.
Він працював на будові підсобником – заробляв небагато, але поводився ніби король. Більшою частиною грошей зі своєї зарплати Віктор оплачував аліменти колишній дружині, адже на той час дитині було лише шість років. Христина також працювала. Вона була сімейним лікарем, але її зарплати вистачало лише оплатити комунальні послуги і зовсім трішки залишалось, щоб ще щось купити.
Так і виходило, що переважно продукти куплялись на мамину пенсію. Так вони й жили – я чим міг, тим допомагав, але мої можливості також не гумові.
Одного літа мама вирішила як завжди поїхати на дачу – планувала трохи відпочити й на городі попрацювати. Її не було місяць, а коли вона повернулася то не впізнала свою квартиру.
Без дозволу “коханий” зять вирішив зробити перестановку та помінятися кімнатами. Казав, що старшій жінці не потрібна така велика кімната – їм з дружиною потрібніше. Дивувало те, що Христина повністю йому потакала. Зовсім не мала свого слова, як скаже Віктор – так і буде.
Коли ми збиралися усією родиною всіх цікавило лише одне питання – коли вони планують діток. І яким нашим було здивування, коли Віктор звинуватив нашу маму сказавши що вона їм заважає та всюди лізе.
Мені було прикро чути такі слова про мою неньку. Адже це вони живуть на її території, а не навпаки.
Я не раз пробував переконати маму пожити якийсь час у нас, але вона не погоджувалася. Казала що все життя тут жила і не збирається переїжджати.
Як я зрозумів, Віктор з Христиною також не планували будувати самі своє гніздечко. А й правда – зручніше прийти на все готове.
Не раз я приходив і чув у квартирі сварки, і як Віктор хамив матері поки Христини не було удома. Я його тоді ледь не вигнав.
Всі розуміли що так продовжуватись більше не може і потрібно щось вирішувати. Якраз Христина завагітніла. І мама вирішила взяти все у свої руки.
Продала батькову квартиру і купила натомість дві двокімнатні. В одну з них заселились Христина з чоловіком. Але оформлювати її на них мама не поспішала – вона зовсім не довіряла Віктору, тому сказала що запише квартиру лише на онука.
А в іншу квартиру поселилась мама. Неподалік жив я, тому я був радий що зможу часто навідуватись та допомагати.
Я вважаю що матір поступила якомога правильно, адже новостворена сім’я повинна жити окремо від батьків.
Шкода звісно що молоді самі нічого не хотіли придумати та довелось мамі жертвувати квартирою батька.
