Стримана та привітна дівчинка перетворилась на грізну та нахабну дівчину. Моя доня не тільки ігнорувала мої прохання, але й сперечалась, хамила та просто не ночувала вдома. Я вже й не знаю, що з цим робити – сил більше немає, а чоловік ніби й не помічає тих змін. Не про такого зятя я мріяла і не такої долі бажало своїй дитині.
Марійка була наймолодшою нашою дитиною – народила я її вже після 40. Ми були щасливі, що у нас з’явилась донька, адже трьох синів ми вже майже поставили на ноги. Тож всю свою увагу я та чоловік приділяли наймолодшій. Ми тішили її подарунками, разом відпочивали та бавили як тільки могли. При цьому вона росла у нас дуже розумною, вихованою та гарною дівчинкою. Жодних проблем у садку чи школі у нас не було – вчителі завжди хвалили її та й з однокласниками знаходила спільну мову. Марія не була проблемним підлітком – гуляла та відпочивала з друзями, але в межах розумного. Ніколи не приходила п’яна, завжди ночувала вдома та не влаштовувала жодних скандалів. Ми не могли нарадітись – нам вдалось виховати хорошу та розумну дитину.
Та все змінилось після того, як наша донька вступила до університету. Спочатку все йшло чудово – економічний факультет, про який донька мріяла, нові можливості та друзі. Ми й далі були певні, що наша дитина буде тільки тішити нас. Але ми ніяк не очікували, що в свої 20 років дитина так кардинально зміниться.
Все почалось з дрібниць – все частіше Марія не попереджала, якщо десь затримувалась, не завжди відповідала на телефонний дзвінок. Ми не звертали увагу, бо думали – донька вже виросла і цей наш контроль їй дещо набрид. Та потім пішло гірше – нам почали повідомляти, що наша дитина пропускає пари, хоч кожного ранку вони збиралась на навчання і батько, навіть, інколи її підвозив.
Пізніше донька почала пізно повертатись додому і на будь-які запитання – хамити та сваритись, звинувачуючи нас у контролі. Її промова про те, що вона вже доросла і самостійна, а ми й досі опікуємось нею – нас просто вразила. Ми ж не контролювали – просто переживали за неї.
Пізніше донька змінила стиль одягу – у неї почало з’являтись все більше чорного одягу та кофтинок з відкритим декольте. А якось вона взагалі перефарбувала волосся у яскравий рудий колір. Для нас це було шоком. Адже Марія завжди обирала більш стриманий одяг і макіяж був мінімальний. А тут такі зміни.
Донька дуже віддалилась від нас – перестала з нами розмовляти, відмовлялась йти на прогулянки і взагалі не хотіла проводити час з нами. Нам стало дуже образливо – дитину ніби підмінили.
Потім ми дізнались причину – це нове кохання Марії. Артура вона зустріла на студентській вечірці – хлопець навіть не навчається в університеті, а просто прийшов у гості до товариша. Хлопчина не надто стриманий, егоїстичний та добре вміє маніпулювати і завдяки своїм вмінням він швидко закрутив голову Марії, обіцяючи безмежне кохання. Донька дуже піддалась його впливу – він сам почав контролювати її, намовляти не спілкуватись з нами та посварив з подругами. Його вплив на неї був дуже великим – вона почала сваритись з нами, подругами та прогулювати навчання. Не знаю чим би все закінчилось ,якщо б ми не втрутились. Щоправда довелось це робити дуже хитро.
Я розмовляла з найкращою подругою Марії і та запевнила мене, що у Артура, окрім Марії, є ще дівчина. І вона про це розповіла моїй доньці – та вона їй не повірила, а навпаки перестала спілкуватись. І ця інформація допомогла мені. Я заманила Марію у кафе на каву, де мав бути і Артур з дівчиною – про це я дізналась теж від друзів моєї доньки.
Так от, коли Марія на власні очі побачила Артура з іншою – у неї як пелена впала з очей. Вона влаштувала скандал хлопцю і одразу ж попросила у мене вибачення. Донька визнала, що була неправа і їй стало соромно.
Доньку я не сварила – я подала їй руку допомоги. Я готова підтримати свою дитину й тоді, коли вона не зовсім правильно вчиняє. Для цього і є рідні люди.
