У нас із чоловіком двоє дітей, і я дуже довгий час сиділа у декретній відпустці, згодом просто виховувала дітей, поки чоловік плідно працював. У нього була прекрасна робота, яка йому дуже подобалось і приносила грошей стільки, аби сповна забезпечити сім’ю. Та в один момент на роботі відбулось скорочення і так сталось, що мого чоловіка звільнили.
Звичайно, що він знайшов одразу собі іншу роботу, та вже з нижчою заробітною платою. Тому я вирішила, що прийшов час трохи економити, та й мені піти на роботу. Я намагалась віддати молодшу доньку Іринку до садочка, хоч їй і було вже 3 роки. Вона дуже плакала, просила в мене, аби я її туди не водила, і моє материнське серце просто розривалось.
Я вирішила попросити допомоги у моїх батьків. Вони часто проводять час за містом у себе на дачі, тому могли б час від часу брати із собою онуків. Мої діти завжди знайдуть собі чим зайнятись – посади їх квасолю чистити, і те вони робитимуть. Та мої батьки сприйняли це різко. Мовляв, ви дорослі люди, ми вас виростили, нам ніхто не допомагав, тому прийшла ваша черга ростити дітей.
Мій чоловік одразу ж запропонував попросити помочі в його матері. Вона вже років 7 живе одна, тому буде дуже рада, якщо внуки приїжджатимуть до неї.
Наші діти відразу вподобали цю пропозицію, і почали проводити все більше часу разом із бабусею Надею. Вони щоразу просились залишитись, коли ми їх забирали додому.
А одного разу трапилась ситуація, яка змінила відношення моїх батьків до дітей. Ми забирали їх машиною з дачі, і по дорозі заїхали до Надії Олександрівни, аби глянути як там діти. Старший син вибіг до машини, а за ним і донька. Коли Іринка побачила моїх батьків, то кинулась в сльози. Підбігла до мене і почала просити, аби ми не віддавали їх із братом іншим бабусі і дідусю, адже вони хочуть бути у Надійки (так донька називає маму чоловіка).
Батьки, що сиділи в машині, відразу змінились у лиці. І відтоді вони почали частіше навідувати онуків. Часом беруть їх із собою на дачу, і все більше проводять часу разом.
