Дорогі мої друзі, завжди слухайте дітей!
Моя бабуся колись часто, хоч і жартома, любила примовляти: «Устами дитини глаголить істина». Я завжди сміялась з цієї фрази. Що там те дитя розуміє?
Але ж ні, тепер маю своїх діток і розумію, що то чистісінька правда і народ не бреше.
Дитина, як рентген, вона усе бачить наскрізь, особливо, якщо людина недобра в душі.
От моїй доньці зараз 16 років, а ми й досі згадуємо як вона врятувала фірму свого тата.
Чоловік тоді лише розкрутився, я змогла зі спокійною совістю піти в декрет. Проте, фірмі потрібні були партнери.
Ось моїй доці три рочки. Софійка дуже прив’язана до мене, та в той вечір вередувала.
Я не розуміла чому вона не хоче злазити у чоловіка з рук.
Та певно маленька вже щось відчувала.
У Дмитра була в той вечір ділова зустріч з майбутнім партнером.
Вони хотіли заключити важливий договір.
Я й утішилась, якщо така справа, що підемо разом.
Я через цей декрет і так постійно вдома сиділа. А так мала нагоду вибратись, та Дмитро радів, що матиме підтримку у такий важливий для нього час. Не кажучи вже про нашу доньку.
Зібрались і пішли у ресторан. Партнер – Ігор Васильович – припізнився. Він видався чоловіком серйозним, одразу ж почав загравати до малечі. Ми звісно тішились. А от Софія відреагувала дивно. Вона завжди була компанійською дівчинкою, а тут раптом насупилась і навіть не дивилась у сторону нового знайомого. Вже чоловіки ледь не підписали договір про співпрацю. Як тут Софійка хапає чашку і перевертає на Ігоря Васильовича. Він підхопився і пішов у вбиральню, щоб привести себе в порядок. Ми звісно ж вибачались постійно. Та от як він відійшов чоловік вичитав додаткові умови співпраці.
Виявилось, що цей чоловік хотів обдурити мого чоловіка і отримати половину відсотків акцій на його бізнес.
Тепер ми знаємо, що дітям потрібно завжди довіряти. Вони часто бачать ситуацію набагато тверезіше й правильніше, ніж ми, дорослі.
