Насправді, ми звичайнісінька сім’я, думаю, що таке трапляється у більшість пар, просто ніхто не говорить про це. Всім відомо, як побут псує стосунки та робить їх буденними. В якийсь момент ви не сприймаєте один одного як бажану кохану людину, а як щось належне. Така історія сталась і в нас.
Коли ми з Олексієм познайомилися, він усіляко добивався моєї уваги, дарував квіти, подарунки, запрошував на романтичні побачення і ще багато всього. У нас був цукерково-букетний період, тоді я по справжньому була щаслива і без тями закохана. Так через пів року зустрічань коханий зробив мені пропозицію, звісно, це було ще рано, але такі ідеальні стосунки просто не дали можливості відмовитись і ще через пів року ми одружилися.
Наші стосунки дуже швидко розвивалися, деколи самі не встигали за розвитком подій, адже через півтора року після знайомства я вже була заміжня за Олексієм та чекала дитину від нього. Всі довкола також були шоковані від такого поспіху, говорили, що так не буває і згодом все зміниться. Але хіба ж закохані когось слухають?
Ми були щасливі й нам цього було достатньо, а з появою малюка наша любов лише подвоїлась. Нас постійно страшили побутом і що це все з’їдає романтику в парі, а з народженням дитини вся увага йде на неї. Тоді я з усіма сварилась і доводила, що у нашій сім’ї так не буде. Яле як то кажуть, краще б не зарікалась.
Дійсно, у нас були кризи в стосунках, але ми з легкістю їх переживали та жили щасливо далі. Так тривало 7 років, а тоді моментально все перевернулось з ніг на голову. Я навіть досі не можу зрозуміти, чому так сталось.
Пам’ятаю, як відчула цей холод від Олексія, в цей день він забув мене привітати з днем матері – ні квіточки не приніс. Звісно, потім вибачався, але це було не те. Так згодом це стало нормою – вся романтика пропала зі стосунків і залишилась лише буденність.
Я всіляко намагалась донести до чоловіка, що я жінка і мені потрібна його увага та залицяння, навіть не зважаючи на те, що ми вже давно одружені. Хотіла себе відчувати бажаною дівчинкою біля свого коханого, але мої прохання не були почуті. Разом з романтикою зникла й пристрасть, ми могли засипати по окремо, навіть за день ні разу не поцілуватись. Для мене це було жахливо, я не знала що з цим робити і як виправити таку ситуацію. Олексій зовсім не йшов на контакт, став якимсь чужим та холодним, навіть промайнула думка про зраду. Ну, а що ще можна подумати коли чоловік так різко змінюється?
Розлучатись з ним я не хотіла, тому змирилась з такою байдужістю і стала жити в цій скучній та сумній буденності. Найбільше не хотіла уявляти майбутнє, адже якщо зараз таке відбувається, то що може бути потім? Це дуже лякало.
Рік терпіла це, але якось не витримала і вирішила серйозно поговорити з Олексієм. Так більше продовжуватись не могло, прямо розказала про два варіанти розвитку подій: перший – ми розлучаємось і я шукаю собі чоловіка, з яким буду відчувати себе бажаною і коханою, а другий – Олексій пояснює чому так змінився і разом відновлюємо колишні почуття. Як тоді сильно хотіла, щоб він обрав другий варіант – просто не передати словами.
На щастя, Олексій так і зробив. Він пояснив, що тоді у нього були складнощі на роботі й щоб не грузити мене своїми проблемами просто закрився. Я була шокована, кричала на нього, що через це я себе накрутила, розглядала різні жахливі варіанти, а тут справа в такій банальщині. Ми сім’я – і в горі, і в радості, для чого так приховувати?!
– Не смій від мене більше нічого приховувати – зі сльозами говорила я.
Не знала як розцінювати цю ситуацію, з одного боку коханий хотів відгородити мене від проблем, а з іншого – я надумала собі в рази більші проблеми через цю не відомість.
З того часу ми щодня розповідаємо про все, нічого не приховуючи один від одного, ділимося новинами та емоціями. Коханий знову став романтиком, як колись, часто отримую від нього квіти та запрошення на побачення. Відчуваю, як наші стосунки вийшли на новий рівень, а почуття стали ще сильнішими.
Хочу сказати всім чоловікам на світі – піклуйтесь про своїх коханих жінок, даруйте їм квіти та усмішку, навіть без приводу, адже за це вони вас кохатимуть ще більше.
