Виявляється вони планують відкривати власну справу, а фінансів для цього нема – от і знайшли вихід моїм коштом. І те, що я відмовив в цьому дуже розізлило мою доньку – вона з криками гримнула дверима і не захотіла більше спілкуватись зі мною.
Хоч я завжди намагався зробити все можливе для неї – виховував її сам від 12 років, бо дружина вирішила поїхати на заробітки і забула про нас. За ці 10 років згадала, що в неї є донька всього один раз – коли вимагала у мене розлучення, бо знайшла собі коханця-італійця за якого зібралась заміж.
Коли донька була в сьомому класі моя дружина вирішила поїхати до Італії на заробітки. Її аргументом було те, що вона хоче придбати доньці окреме житло, а тут таких грошей вона не заробить. При тому, що у мене була хороша зарплатня – я був директором одного з великих підприємств у місті. Тепер я розумію, що це був тільки привід, щоб втекти від нас. Спочатку Ірина ще присилала нам якісь гроші та часто телефонувала. Але вже за рік вона майже повністю забула про нас – дзвінки були рідкістю, а якщо ми починали розмову про те, коли вона приїде додому, то вона просто вимикала телефон. А ще через 2 роки вона взагалі зателефонувала і вимагала у мене розлучення. Я, звісно, не опирався і ми розлучились. Що цікаво – доньку вона й не думала забирати до себе.
Мені нічого не залишалось як самому взятись за виховання Яни – я працював, дбав про її побут, турбувався про успішність у школі та завжди намагався знайти час на спілкування. Мені це давалось важко, але я вистояв. Донька у мене успішно закінчила школу і вступила до хорошого університету. Яна росла у достатку і я завжди намагався дати їй краще – хороший одяг, смачну їжу, відпочинок за кордоном та виконував майже всі її забаганки. Можливо це і було моєю помилкою – донька виросла наглою та впевненою, що їй всі щось винні.
У 22 років вона вийшла заміж за одногрупника і переїхала жити окремо. Все складалось добре – вони знайшли хорошу роботу після закінчення навчання. Звісно гроші були не величезні, але хороші – можливість орендувати хороше житло, відпочивати та добре харчуватись. Та їм було цього мало – молоді вирішили відкрити бізнес, але гроші взяти у мене. Яна чомусь була певна, що я легко віддам їм таку велику суму.
Я ж відмовив і вона вирішила попросити частину грошей у мами, яка й не згадувала про неї. Ірина дала грошей, можливо у неї прокинулась совість, і з того моменту стала для Яни ідеальною мамою. Вона почала їздити до неї у гості, кликати до себе, а про мене забула повністю. Образа за те, що я не потакав її забаганкам була сильнішою за любов до батька.
Виходить, що я дарма робив все для доньки, а вона виросла егоїсткою? Я не влаштував власного особистого життя, бо Яні жодна моя знайома не подобалась, я відмовляв собі у всьому, щоб дати їй найкраще, а вона зрадила мене? Вона обрала маму, яка 10 років не цікавилась її життям? Це так боляче розуміти, що ти виростив невдячну дитину, яка кинула тебе у старості.
