Мені вже 58 років. Чоловік нещодавно п0мер. У нього був раk. Це була доволі сильна для мене трагеdія. Проте, я повинна була триматись. Адже у нас залишився наш єдиний син – Артем.
Я дуже хотіла, щоб у сина все склалось якнайкраще. Ми з чоловіком встигли дати йому хорошу освіту. Тож він знайшов доволі престижну високооплачувану роботу.
Пізніше навіть привів до мене дівчину. Хотів познайомити. Я була дуже щаслива, що в мого синочка і в особистому житті усе складається.
Дівчинка здавалась дуже охайна, вихована. Було видно, що вона за собою доглядає. Я питала чим вона займається, проте відповіді так і не зрозуміла. Вона наче робила усе і, по-суті, нічого.
Проте, дівчина мені дуже, навіть, сподобалась. А от після весілля я побачила її справжній характер. Вона була дуже лінивою і самозакоханою. Усіх уміла навчити, сказати що добре, а що ні. Нічого її не влаштовувало.
Окрім того, Іванку ніколи не хвилювали домашні справи. Я кілька раз приходила до них. І влаштовувала невеличке прибирання, бо у такому гармидері перебувати було неможливо. А вона сиділа в телефоні і навіть не пропонувала свою допомогу.
Потім вони взяли на виплату квартиру. Тож переїхали жити до мене. Щоб купу грошей на орендоване житло не витрачати. Ну що ж… Дім мій, то й прибиранням тут займатись повинна була я.
Я не жалілась хай так. Та сталось так, що у мене виникли великі проблеми зі спиною. Лікар сказав у жодному разі не вставати з ліжка, а якщо вже встала то не повинна нахилятись.
А дім обростав брудом. Артем мій вже гримнув на дружину. Щоб хоч трохи прибрала. Мовляв, мамі не можна, а з тобою ж нічого не станеться. Теж тут мешкаєш.
Та не так сталось. Іванка розпочала справжній сkандал. Сказала, що я погано виховала сина.
Це мене дуже образило. Я в дитину всю душу вклала, як і поkійний батько. А тут прийшла якась дівkа, що ще життя не бачила і сміє отаке мені казати.
Вони пізніше з Артемом помилились. Та я вже й не знаю як далі спілкуватись з невісткою. Ті слова дуже засіли в душу.
