Мені завжди здавалось, що я виховую двох своїх доньок однаково – в любові, турботі та справедливості. Та дуже часто старша донька показувала свій характер, адже була певна, що має більше прав – вона ж старша, а отже розумніша і має право голосу. Я ж намагалась пояснити, що для мене вони дві однакові й ніхто не головний – це її дратувало та я списувала все на ревність.
Нічого не змінилось навіть тоді, коли мої дівчатка виросли та вийшли заміж. Моїй Оленці, старшій доньці ,пощастило більше – чоловік красень, забезпечений, кохає її та ще й як людина чудовий, а от Оля втрапила у халепу – покохала не надто хорошу людину. Він покинув її, коли вона була вагітною другою дитино. Оля залишилась сама без житла, грошей та чоловіка. В той момент я забрала її до себе – куди ж піти моїй дитині. Це не дуже сподобалось Олені, адже вона переконана, що кожен сама має турбуватись про себе і вирішувати свої проблеми.
Але головною проблемою стало те, як я поділила спадок своєї родички. Справа у тім, що моя тітка залишила мені двокімнатну квартиру – невеличку, але світлу, з хорошим ремонтом. Мені квартири не треба було, адже мала свою і спочатку я планувала продати її та розділити гроші між собою та дітьми. Та згодом передумала – краще хай в ній живе моя Оля з дітьми. Про Олену я подумала в той момент, що їй ті гроші не потрібні – живе в достатку і не потребує нічого. Я й подумати не могла, що вона розізлиться на мене.
Коли ж старша донька дізналась про моє рішення, то примчала до мене додому і почала сваритись. Вона кричала, що я не люблю її, що для мене Оля найкраща, а вона не потрібна. Що я сама роблю між ними різницю і я мала б поділити порівну й не важливо є у неї гроші чи ні. В той момент мій зять намагався її вгамувати та заспокоїти. Пояснював, що Оля сама виховує дітей і їй ця квартира справді потрібна – вона як сестра повинна зрозуміти. Та Олена нічого й чути не хотіла.
Донька просто гримнула дверима та сказала, що більше ноги її в моєму домі не буде. Єдиний варіант – поділили спадок порівну, або не пускати Олю жити туди. І що я тепер маю робити? Як вчинити?
