Я одружилась близько 3 років тому – чоловік, як і я, не місцевий, а отже власного житла у нас не було. Якщо спочатку ми орендували однокімнатну квартиру, то з часом почали замислюватись про своє власне житло. Грошей, звісно ж, у нас не було багато – були деякі заощадження і невеличка сума від продажу городу. І от, щоб не брати кредити та не віддавати великі відсотки банку чоловік вирішив на рік поїхати за кордон. Тим паче, квартира нам потрібна якнайшвидше – я саме завагітніла.
Моя сестра теж одружена і теж без власного житла. Вони з чоловіком не дуже й переймаються – живуть у його батьків у двокімнатній квартирі. Тому я запропонувала їй, щоб її Петро поїхав з Олегом – тим паче, мій чоловік знайшов хорошу роботу і йому потрібен напарник. Олена, я й не здивована, одразу ж відмовилась:
– Тоді наша сім’я розпадеться. Мені важливо, щоб чоловік був поряд.
Я нічого не сказала, як завжди. Але на час, коли чоловік поїхав, вирішила повернутись до батьків у село – все рівно працювати можу з дому, та й свіже повітря краще, ніж метушливе місто.
У чоловіка все склалось дуже добре – почав заробляти більше, ніж очікував. Тому легко передавав мені невеликі суми і я їх витрачала не тільки на себе, але й батькам допомагала. Не багато, але там телевізор новий купила, там замінила унітаз.
Так я й жила до приїзду чоловік. Потім ми придбали собі двохкімнатну квартиру вже з ремонтом та оселились там.
Через рік батьки вирішили продати стару дачу, а гроші поділити порівну між мною і сестрою. І тут почалось цікаве. Сестра страшенно образилась, адже вона була певна – батьки всі гроші дадуть їй. Вона ж планувала купити собі житло. Але батьки вирішили поділити все по-чесному й однаково.
І тут сестра почала скандалити та вимагати собі більше гроші. Вона стверджувала, що ми маємо вже дім, а їм потрібніше. Неприємно, адже я просто взяла свою частину. Хто їй заважав теж купити власну квартиру?
