Одружившись, мій син зовсім змінив ставлення до нас із чоловіком. Його дружина налаштовувала його проти нас, а син легко із цим погоджувався

Ми із чоловіком жили завжди чудово: тримали хазяйство в селі, куди приїжджали щовихідних, працювали на хороших роботах, аби забезпечити наших двох синів, яким ми хотіли дати все найкраще. Я жила в сім’ї, де 6 дітей, тому як ніхто знаю як це, коли йдеш у світ без допомоги батьків. Ще за молоду я твердо вирішила, що зроблю все можливе, аби допомогти своїм синам стати на ноги.

Старший син Геннадій вирішив рано одружуватись. Ще коли вчився в університеті, то познайомився зі своєю дружиною Лідою. Його всі родичі просили зачекати. Говорили, що не варто поспішати із весіллям, адже йому тоді було всього 20. Ліда була старша за нього на 5 років, тому, я думаю, і підбурювала його до весілля.

Геннадій дуже добрий сам по собі. Я рідко у своєму житті зустрічала таких щирих та простодушних людей, але доля мене нагородила таким сином.

Молодший син Владислав — це абсолютна протилежність свого брата. Гарячий, запальний, трохи егоїстичний. Він завжди чекає від суспільства схвалення. Хоче, аби всі його вважали крутим, тому він від нас трохи віддалився, хоч і живемо всі разом.

Тож, мій син все ж вирішив одружуватись. Сказав: “Хоч що мені робіть, а весілля буде!”, – і гепнув дверима. Ми зробили їм весілля. В селі вони гулянь не захотіли — їм місто подавай, до того ж один із найкращих ресторанів. На таке свято — створення сім’ї, ми подарували дітям квартиру, адже жити всі разом, мов у рукавичці, трохи незручно.

Після весілля мій син зовсім змінився і стосовно нас, і зовнішньо. До батьків він перестав їздити, якщо просили щось допомогти — завжди знаходив відмовки. Коли ми робили ремонт на кухні та попросили в нього покласти плитку — він відразу назвав нам ціну його роботи. Ви не подумайте, ми обов’язково дали б йому гроші і без його цифр, може навіть і більше, бо хочеться допомогти ж сину з роботою та грішми. Та називати ціну за ще не зроблену роботу, та ще й батькам — це занадто.

Син змарнів, а невістка тільки гарнішала. Вона налаштовувала сина проти нас, відмовляла від того, щоб він приїжджав до нас. Коли народилась онука, то вона нам її майже не показувала. Згодом, коли дівчинка підросла, то почала перекривляти мене. Ясно, що дитина в цьому не винна, і це лише Лідині слова та дії, які дитина просто копіює, але все ж.

Я не знаю, чим ми заслужили на таке відношення від сина з невісткою? Може, це така дяка за те, що ми його все життя виховували в любові та ніколи ні в чому не відмовляли.

Що мені із цим робити? Я дуже хочу мати хороші стосунки із сином, але невістка постійно наговорює його проти нас із чоловіком.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Одружившись, мій син зовсім змінив ставлення до нас із чоловіком. Його дружина налаштовувала його проти нас, а син легко із цим погоджувався