– Невже ми це зробили! – вигукнув Денис. – Це ж дім про, який ми мріяли. Зручне місце, неподалік від центру. Подалі від колишніх родичів, набридливих лиць моєї колишньої дружини та її батька. Вони спочатку навіть не підозрювали, що продали дім моїй теперішній дружині.
Ми були досить заможні. Придбати цей будинок було нам не складно, тим більше це вартувало побаченої реакції колишньої.
Розстались вони з Інною уже давно. Їх історія кохання, на початках, нагадувала бурхливий роман. Та їх ідилія не була довготривалою. Тому що був третій лишній в цій історії: Петро Борисович, який постійно втручався у їхні відносини, не сприймав зятя, часто принижуючи його за погану роботу.
Денис з усіх сил намагався завоювати прихильність свого тестя. Виконував усю чоловічу роботу в будинку. Допомагав постійно для Інни, виконував усі її забаганки. Та цього ніхто не цінував.
Попри те, що Інна з батьком були акціонерами в одній великій компанії, батько ставився до неї надто прискіпливо та обмежував її право голосу будь-де. Коли дівчина вирішила почати жити з Денисом, мова одразу зайшла за їх з батьком будинок, тому що у хлопця була невеличка квартирка. Батько Інни, одразу став говорити, що її кавалер альфонс, якому потрібні її гроші.
– Не соромно тобі на нашому хлібі жити? Думаєш, щось будеш мати звідси? Ти тут ніхто, запам’ятай! – це була повсякденна рутина, яка панувала у тому домі. Петро Борисович, був не дуже люб’язною персоною, якщо коротко.
Терпець Дениса увірвався через 1,5 роки спільного життя. Чоловік втомився жити в тіні постійних докорів з усіх сторін. Його життя почало нагадувати, якусь гру, де він був лише ферзем, якого постійно збивали фігури вищого рангу.
Спочатку Інна не розуміла причини такого рішення. Й образилась на Дениса. Лише, коли Денис остаточно пішов, вона зрозуміла звідки був корінь усіх їх сварок, які були чи не щодня з моменту їх життя із батьком жінки.
Та от їх знову звела зустріч, яку, мабуть, не очікував ніхто з них. Та доля вирішила внести у цю ситуації свої корективи.
– Ми з дружиною побачили це оголошення на сайті. То був терміновий продаж будинку, де висіло два контакти: мого колишнього тестя та Інни. З описом зверху: «Терміново шукаємо покупців, можливий обмін на дві квартири, кожному з вказаних власників». Після прочитаного, сумнів не було – купуємо.
Продавали вони дім усім сімейством, навіть новий чоловік брав участь. Вочевидь, він був наполегливішим та зумів розбити «союз батька й дочки».
Перед обдуманою покупкою, ми з дружиною поговорили та вирішили, що краще буде їй піти самій, щоб все пройшло гладко без різних стресових ситуацій та сварок. Не хотілось зіпсувати цю угоду.
Тяганина з документами зайняла близько місяця. Ми домовились, як тільки владаємо всі формальності вони з’їдуть. Та, здається, вони не надто поспішали, навіть речі ніхто не вивозив.
– Петро Борисович, набрав до моєї дружини, став бідкатись, що не встигають переїхати, просив ще пожити у своєму домі. Після цієї розмови ми з жінкою порадились і передзвонив вже я. Одразу почавши діалог серйозним тоном, церемонитись я не став. Старий чоловік почав розповідати, що це донька змушує їх роз’їхатись, тому що знайшла якогось негідника, а той зіпсував їм життя та почав керувати Інною. У цей момент, я розплився в посмішці. Тут я згадав про «правило бумерангу», яке знайшло свого героя!
Через тиждень нам набрали та сказали, що ми можемо переїжджати, вони звільнили житло. Ми так і зробили, та, приїхавши, застали ще на місці колишнього тестя.
Петро Борисович, явно не очікував такого. Скандал спалахнув в секунду! Чоловік одразу викликав підмогу, свою доньку, говорив, що нічого не буде.
– Їхні обличчя хотілось сфотографувати на пам’ять тій ситуації. Я відповів їм, що згідно з усіма документами їх уже тут немає бути, тому даю їм один день, вивезти речі. Інакше йду в суд з позовом.
Після цих слів, вони зрозуміли, що виходу в цій ситуації немає. Та зібрали усі свої речі й звільнили будинок наступного дня.
– Ти знаєш, цю виставу я запам’ятаю надовго. Життя завжди все розставляє на свої місця. Надіюсь мій булий тесть сидить та кусає лікті тепер у якісь невеличкій квартирці на краю міста, знаючи, що я обставив його в один момент, — сказав я своїй дружині.
