Здавалось би, що важким є пізнє материнство. Надто багато недоліків. Проте, точно стільки ж можна знайти і у ранньому материнстві. Усе залежить від людини, її сили волі, настрою і можливостей.
Зокрема, жила собі колись дівчинка Христя. Так сталось, що завагітніла у 17. У 18 народила дитятко. Пологи минули досить легко, бо організм молодий і сильний. Та це, мабуть, єдина перевага.
На світ з’явилось маленьке янголятко – хлопчик Сергійко. Звісно, вона дуже любила синочка. Проте, багато що втратила. По-перше, вона не змогла продовжити навчання, відповідно ні про яку нормальну роботу і мріяти не варто було.
Христя доволі слабка людина, вона і перехотіла продовжувати працювати над своєю кар’єрою. Тому усі можливості втратила. Чоловіка у неї не було. Хлопець її покинув, так і не одружившись. Тож, в особистому житті також величезний пропуск. Забезпечували дівчину мама та дідусь. Онучок не страждав, він був оточений безмежною любов’ю, проте не матеріальною.
У школу його зібрали нашвидкуруч. Вся справа в тому, що грошей не було. Те, що залишилось ще зі шкільних років Христі, те й використали. Докупили тільки найдешевшу форму та кілька ручок і зошитів.
Діти сьогодні жорстокі, тому Сергійко часто ставав жертвою булінгу. І не лише через те, що був малозабезпечений, а й через свою худорлявість.
Насправді, найчастіше саме у таких матерів діти мають нещасливе майбутнє. Тому, мамі потрібно спочатку подбати про те, щоб самі влаштуватись у житті. І тільки після того, коли відчуває певну життєву подушку безпеки, можна народжувати малят.
А як ви думаєте? Коли найоптимальніше для жінки стати матір’ю?
