Я одружена вже понад шість років і у нас все складається якнайкраще – хороша квартира, автомобіль, чоловік добре заробляє і я вже вийшла на роботу після декрету.
А от у сестри мого чоловіка все не так вдало – вона сама виховує доньку, адже чоловік покинув її та пішов до іншої жінки. З того часу Лариса стала частенько йти у загули – випивала з друзями, не ночувала вдома і завжди була у пошуках нового кохання. Тож не дивно, що її донька частенько ночувала у нас – нам було шкода дитини.
Будь-які спроби поговорити з Ларисою закінчувались провалом та сварками. Її обурювало, що всі рідні намагаються вчити її жити та пробую втихомирити. Зате її ніколи не зупиняло просити грошей у тих же рідних – то у мами, то у мого чоловіка. Ніхто не міг відмовити, бо вона постійно стверджувала, що їй потрібно годувати та одягати дитину. Хоча, як потім вияснилось, її колишній чоловік платив хороші аліменти. Та більшу частину грошей дівчина витрачала на себе. Оленка взагалі домашню їжу їла тільки у нас, адже мама її годувала як не фаст-фудом, то їжею з кулінарії.
Якось я поверталась з роботи з продуктами й вирішила занести щось смачненьке племінниці мого чоловіка. Коли я постукала у двері, то мені ніхто не відкрив їх, але я чітко чула кроки за ними. Я покликала Оленку і вона одразу ж відізвалась:
– Тітко Даша, а мами нема. Вона ще вчора пішла, а ключі не залишила. А я така голодна, ви не уявляєте.
Добре, що у чоловіка були ключі від квартири його сестри – він швидко приїхав та відчинив її. дівчинка була перелякана та голодна. Ми швиденько одягли її та забрали до себе додому. Там я покупала крихітку, нагодувала та почала розпитувати. Виявляється мама зібрала сумку і кудись поїхала – сказала доньці, що скоро буде. Але з ким і куди мама поїхала дівчинка не знає.
Мій чоловік почав телефонувати сестрі й тільки з десятого разу зміг з нею поговорити. Виявляється та чкурнула з новим знайомим у гори й забула попередити нас, щоб забрали Оленку. Лариса навіть не запитала як у дівчинки справи – просто сказала, що приїде за тиждень і добре, що ми її забрали. Потім кинула трубку і більше не відповідала на дзвінки.
Ми були шоковані й одразу ж зателефонували батьку Оленку. Та він не надто переймався тим, що трапилось – сказав, що вчасно платить гроші й взагалі, які можуть бути питання до нього. У нього нова сім’я і забирати доньку він не має наміру – дружина проти.
Саме в той момент я подумала, що може варто дівчинку взяти під опіку? Адже з такою мамою нічого доброго її не чекає, а ще й може щось трапитись. Дівчинка вона хороша, спокійна, на диво вихована та з нею немає жодних проблем. Про це я вирішила поговорити з чоловіком. Ідея йому сподобалась, адже він любив свою племінницю і йому було її дуже шкода.
Для початку ми вирішили поговорити з Ларисою, щоб вона дала згоду на прожиття дитини з нами. А якщо вона буде проти – звернемось до юристів за консультацією. Спробуємо вирішити питання спокійно, якщо вдасться.
