Хочу підняти важливу тему. Сьогодні, багато так званих матусь перестають спілкуватися зі своїми дітьми наживо. Вони замість того, щоб приділити увагу малечі сидять в телефоні займаються своїми справами. Я сама виховала двох дітей – хлопчика та дівчинку. Зараз вони дорослі люди, які можуть спілкуватися, ділитися спогадами, враженнями, а не лише ставити лайки в соціальних мережах.
Але вони надто швидко виросли. Я не помітила, як швидко промайнули дні їхнього дитинства.
Підняти цю тему мене спонукала ситуація, яку я застала в парку біля дому. Моя дорога додому пролягала через нього. Ідучи мені на очі попалась мати з візочком. Біля нього бігала трирічна дитина, яка все намагалась взяти в руки та попробувати на смак. Мама цього хлопчика, не звертала уваги, адже щось цікавіше побачила в телефоні. Вона пальцем проводила по екрані, лиш час від часу говорячи йому “Кірюша, обережно”. Проте, Кирилу схоже теж було не до матері, бо він також не реагував на її голос.
У цьому парку було озеро. Не велике та мілке, на ньому плавали качки та лебеді. В один момент цей маленький хлопчик підійшов до води та нахилився. Ще б хвилина та малюк впав лицем у воду, якби не чоловік який вигулював собаку біля озера та вхопив малого за капюшон.
У горе-матері почалась істерика. Вона почала плакати та обнімати свого сина. А чоловік, який витяг дитину, ще й облаяв її. Адже не можна залишати дитину напризволяще. Нікому невідомо, що б могло статися.
Отож, хочу підсумувати. Якщо доля подарувала тобі малюка, то цінуй кожну хвилину проведену з ним. Вчи його, допомагай розвиватись і грайся, адже одного дня діти, як пташенята вилетять з батьківського дому. От тоді і будеш сидіти в телефоні та гортати соціальні мережі.
